Connect with us

З життя

Він уперше дізнався про новину, але не видав себе і спокійно вирушив додому.

Published

on

Василь Іванович зберіг спокій, коли почув новину вперше. Попрощався з сусідкою і неквапливо пішов додому. Вдома надів найкращий костюм і взяв конверт із грошима, який уже давно підготував на весілля єдиного сина.

Василь Петрович поспішав на свято. Сьогодні планувався перший зустріч з майбутніми родичами. Роман сказав, куди під’їхати, але Василь погано знав цю частину міста. Тому вийшов раніше, аби не запізнитися. Як на зло, автобус застряг у заторі, і довелося довго чекати. Дістався на місце зустрічі лише за три години.

У ресторані за столом сидів лише Роман. Він пояснив, що батьки Вероніки дуже зайняті і не могли чекати, тому вже годину як пішли. Василь Іванович засмутився, що був причиною невдоволення майбутніх родичів. Час минав, син більше не згадував про нове знайомство, а батькові незручно було запитувати.

Одного весняного вихідного дня, прогулюючись парком, він зустрів колишню сусідку. Це була дивовижна людина, яка завжди все про всіх знала. Ніхто не знав, звідки вона черпає інформацію, але завжди могла розповісти всі новини. Ольга Антонівна першою заговорила з Василем Івановичем. Виявилося, що сьогодні весілля його сина Романа, а він просто прогулюється. У РАГСі збираються о третій годині, а в ресторані на п’яту вечора. Чому ж він досі не збирається?

Василь Іванович зберіг спокій і, попрощавшись із сусідкою, пішов додому. Там він надів свій найкращий костюм і взяв конверт із грошима, який давно приготував на весілля сина. Адже дружини вже немає, і потрібно самому потурбуватися про все.

До ресторану він дістався о восьмій вечора. Свято було в розпалі. Василь Іванович підйшов до мікрофона, попросивши уваги. Роман, червоний від сорому, дивився на батька, а Вероніка тримала його за руку, щось шепочучи. Батько сказав:
– Вітаю тебе, сину, і тебе, Вероніко, зі святом. Віднині життя ваше зміниться. Йдіть поруч рука об руку. Бажаю вам довгого життя поруч, щоб усі проблеми оминали, а радість була поруч. Хочу, щоб, коли ваші діти виростуть, вони пам’ятали про вас і цінували кожну хвилинку з батьками, адже наш час разом не буде вічним. По щоці батька скотилася сльоза.

Василь Іванович вручив подарунок молодятам і попрямував до виходу. Вероніка потягнула Романа за батьком, який збирався сідати в автобус. Діти попросили вибачення у батька і запросили повернутися. Утрьох вони зайшли назад до залу. Сват підійшов познайомитися та вибачився за попереднє ставлення. Час минув. Під пологовим будинком свати бурхливо обговорювали ім’я онуку, який сьогодні народився.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 4 =

Також цікаво:

З життя34 хвилини ago

Незламна зв’язок дружби

Оксана закрила файл і надіслала його собі на робочу пошту. У понеділок у офісі відкриє, роздрукує, поставить печатку й здасть...

З життя43 хвилини ago

Дядя Паша: Провідник у нове життя

Дядько Павло, або Життя триває… Віталій сидів за кухонним столом, нудно дивлячись у стіну перед собою. Нічого цікавого там не...

З життя2 години ago

А от же, моя мама мені повірила!

Тато вірив у мою історію. Це сталося минулого року на Великдень. Була ніч, близько восьмої, якраз у Чистий Четвер. Я...

З життя2 години ago

Серце, що належить лише тобі

Дрібний дощик бив по обличчю, заливаючи очі. Олена йшла, мріючи швидше опинитися вдома. В голові млость, думки розпливалися, як стара,...

З життя3 години ago

Автошкола для всіх

**Щоденниковий запис** Сьогодні був один з тих днів, коли все йшло не так. Марійка припаркувала свій авто біля офісу і...

З життя3 години ago

У дверях з’явилася любов…

До мене постукало кохання… Соломія виїхала з села до Києва та вступила до університету. Після сільської школи навчання давалося важко,...

З життя4 години ago

Згенеровані спотворення

**Зіпсовані гени** Олена зайшла до квартири, поставила важкі пакети на підлогу та голосно видихнула. — Хто вдома? — гукнула в...

З життя4 години ago

Гумор та мудрість

Щоденник: – Олесю, ти скоро? Зараз прийдуть Соломія з Тарасом, – нетерпляче сказав Андрій, зазирнувши у спальню. – За хвилину....