Connect with us

З життя

Він вважав її недосконалою матір’ю та дружиною

Published

on

Вiн вважав її поганою матір’ю і поганою дружиною

Одна моя знайома, мати трьох дітей, нещодавно знову вийшла заміж. І як їй це вдалося — для мене велика загадка. Ні, справа не в тому, що багатодітних матерів заміж не беруть. Беруть, якщо люблять! Просто, скільки я її пам’ятаю по першому шлюбі, вона завжди була «найгіршою матір’ю і найгіршою дружиною».

Кілька разів у «минулому» її житті я була у неї вдома. Пам’ятаю її завжди втомленою, змученою, розгубленою.

У неї то пригорала каша, то молодший годинами ходив у мокрих колготках, а вона розривалася між ним, середнім з його уроками, плитою, і рук не вистачало змінити мокре.

Ще потрібно було встигнути приготувати вечерю, бо скоро чоловік прийде з роботи. Якось прибратися, бо він любить порядок. Вона хапала іграшки, розпихувала їх по коробках. Менший знову розкидав їх…

Паралельно вмикала інтернет, щось розсилала по пошті — вона ще й підробляла, бо зарплати чоловіка не дуже-то й вистачало… І все це перетворювалося на якийсь нескінченний сумний хаос.

Приходив чоловік, дивився на безлад і мимохідь кидав фразу:

— Дай коту водички! Зроби хоч щось корисне…

Напівжартома-напівсерйозно. Але я ці його слова добре запам’ятала. І моя подруга кидала пошту, ополоники, мокрі колготки і з винною усмішкою наповнювала коту миску водою. Щоб зробити це єдине корисне за день.

А я тоді зробила дурницю. Щоб якось розрядити обстановку, теж напівжартома, запропонувала кинути всіх цих котів і недороблену вечерю, зібрати дітей, нафарбуватися (це жінці) і сходити в кафе.

— Я і своїх прихоплю.

— Стара вона вже фарбуватися! — відрізав її чоловік. Теж як би в жарт…

Я дивилася на цю жінку й із жахом розуміла, що вона взагалі-то молодша за мене. І якщо вона стара, то хто тоді я?

Вона винувато вибачилася й сказала, що вони люблять домашню їжу. І почала накривати на стіл, за яким сидів і чекав чоловік. А поряд діти знову розкидали іграшки, і вона якоюсь «третьою» рукою їх тут же складала, бо чоловік любить порядок. У неї пищав телефон, напевно, робоча пошта.

— Досить весь день сидіти в інтернеті, — сказав чоловік.

Я попрощалася і пішла.

«Я сама винна»

Ні, сама вона ніколи нікому не жалілася. Ніколи! Як не спитаєш, у неї все добре. І чим сіріша і зеленіша вона була, тим впевненіше відповідала: «Все добре!»

І приховувала потухлі безбарвні очі.

Але у нас завжди було багато спільних знайомих. І то від одних, то від інших я чула, що дуже не задоволена нею свекруха. Невістка — погана мати, бо менший впав з велосипеда і розбив собі брову. Зашивали. Треба слідкувати, а не дурницями займатися… Невістка — погана дружина, бо вдома безлад, і діти з чоловіком погано нагодовані.

Якось чоловік тієї жінки ходив у школу, і потім вдома був скандал.

Старший щось накоїв, а все тому, що «погана мати» займається незрозуміло чим, тільки не вихованням.

Розповідали, що вона почала пити антидепресанти, бо, так, погана мати і погана дружина. Нічого не робить, а щось зробити просто немає сил… І навіть діти це зрозуміли.

— Мамо, ти погана!!! — кричав на вулиці молодший, ми тоді гуляли разом. — Ти не читаєш мені книжку. Вона діставала з сумки цю книжку і приречено і втомлено починала читати. Вона дуже хотіла бути хорошою матір’ю.

А потім вони розлучилися. Чоловік зустрів іншу жінку. Напевно, хорошу дружину і господиню. Але, справедливості ради, справно платить аліменти і спілкується з дітьми.

— Ну отак, — тільки і сказала мені на запитання та моя знайома. — Напевно, я сама винна.

Потім вона з дітьми переїхала, обміняли квартиру, і ми довгий час не бачилися.

“З бридкого каченя — в лебедя”

Минуло час, і нещодавно ми з нею «знайшлися» в соцмережах. Вона сама мені написала. Я здивувалася. З аватарки на мене дивилася якась інша, незнайома жінка. Яскрава, гарна, щаслива і повна сил. Мені стало цікаво, і я запропонувала зустрітися.

Ми зустрілися в кафе. І я не вірила своїм очам. Вона справді була зовсім іншою. Якою вона стала впевненою в собі, в житті, в людях. Тоді я і дізналася, що вона знову вийшла заміж.

— Я сама не знаю, чому він звернув на мене увагу, — ділилася вона. — Мені було зовсім не до того. Вижити б…

Але чоловік не здавався, доглядав, здружився з її дітьми, зробив пропозицію.

І виявилося, що вона — найкраща мати і найкраща дружина. Пожарила яєчню, яка пригоріла, — найкраща господиня.

І завтра вона вже пекла пироги, бо — найкраща. І їй хотілося радувати.

Вдома безлад — прекрасна мати і дружина. Бо, виявляється, можна прибратися всім разом і весело при цьому розмовляти.

Виявилося, що не обов’язково тягнути одній сумки з магазину і тобі при цьому вкажуть, що ти, як завжди, знову щось забула. А все тому, що займаєшся дурницями. Можна з’їздити за покупками разом і посміятися, якщо щось забули. Виявилося, що вона зовсім не старуха, а найгарніша жінка на світі. І от вона вже робить увечері зачіску, щоб просто зустріти з роботи того, хто вважає її красунею.

Виявилося, що вона велика молодець, бо ще й встигає підробляти. Але це зовсім не обов’язково. Тільки якщо вона сама хоче.

Виявилося, що вона зовсім не те марне нікчемство, яким себе вважала багато років. І все лише тому, що її люблять, хвалять і цінують. А не зневажають.

…Я слухала і дивувалася. А потім за нею приїхав цей її новий чоловік. І я все зрозуміла. Знаєте, він дивився на неї так, що вона, і справді, квітла. Не квітнути було неможливо. Він говорив і доглядав за нею так, що неможливо було не стати найпрекраснішою жінкою на світі.

Він привіз із собою і її трьох дітей. Я бачила їх мимохідь. Але й мимохідь я помітила, що вона — найкраща мати. Так вони себе поводили.

А все тому, що поряд опинився чоловік, який допоміг їй у це повірити. З бридкого каченя зробив прекрасного лебедя… Це так важливо, коли поряд той, хто допоможе тобі стати цим лебедем. Бо лебедю треба дати час, сили і любов, щоб він розправив крила.

Ні, я нічого конкретно не хочу сказати. Ніколи не хочу звинувачувати. У житті різне буває. Але ось така історія. І мені дуже цікаво, що думає зараз перший чоловік.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 + 17 =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

“We’ll Just Look at the Cottage and Leave!” Promised My Mother-in-Law on Friday Evening. They Left on Sunday. I Arrived on Monday — and Put a Lock on It.

So, her mother-in-law had announced from the doorstep—not greeting anyone, not even taking off her shoes—”What’s this rubbish heap in...

ES1 годину ago

—Señor, con una niña dormida en el hombro y esas flores marchitas en la mano, quizás quiera probar alguno de los hoteles más baratos en las afueras de la ciudad.

Ethan Vance se detuvo en seco frente al mostrador de mármol pulido del Grand Regent Hotel, una de las propiedades...

ES3 години ago

Jamás le conté a mi hijo exactamente cómo conseguí el dinero para el depósito de la universidad.

Al menos, no del todo. Le dije a Jack que tenía fondos guardados. Le aseguré que todo estaba bajo control....

З життя4 години ago

Everyone Feared the Dog and Gave It a Wide Berth—Until a Little Girl Walked Up to ItShe knelt down, and the dog timidly licked her hand, revealing the gentle soul hidden beneath its fearsome appearance.

Sometimes life throws up stories that make you think afterwards – surely it couldn’t have happened exactly like that. But...

ES6 години ago

Nathan Harrison había cerrado contratos multimillonarios en todos los rincones del mundo sin parpadear siquiera. En los círculos del poder lo llamaban el Rey del Concreto. Su firma convertía terrenos baldíos en rascacielos de lujo, en corredores comerciales exclusivos, en comunidades amuralladas donde el dinero compraba hasta el silencio. Creía haberlo visto todo. Hasta que un viernes por la tarde, en una pequeña panadería de barrio, vio a su ex esposa contar monedas para comprar pan —y no supo, en ese instante, que los dos niños parados junto a ella eran sus hijos.

Cuando Nathan cruzó la puerta, la vio de espaldas. Una mujer inclinada sobre el mostrador, separando monedas con los dedos...

ES8 години ago

Levantó la sábana esperando encontrar pruebas de que su esposa embarazada lo había traicionado. En cambio, encontró sus piernas destrozadas, sus manos temblorosas sobre el vientre, y el terror que su propia familia había ocultado detrás de puertas cerradas. Entonces Clara lo miró y susurró: “Ya firmaste para quitarme a mi hijo.” En ese instante, comprendió que los traidores no estaban en esa cama. Estaban en su propia sangre.

Daniel había llegado al hospital preparado para confirmar lo que su familia le había estado sembrando al oído durante semanas:...

EN11 години ago

Nathan Harrison had closed billion-dollar deals on six continents without blinking. In the world of real estate, they called him the Concrete King — a man whose pen turned vacant lots into gleaming towers, whose name on a contract made competitors step back and reassess. He thought nothing could catch him off guard anymore.

Then came a Friday afternoon in a neighborhood bakery on the north side of Chicago. He almost didn't go in....

ES12 години ago

El velo cayó antes de que el sacerdote pudiera terminar la bendición.

El encaje blanco salió volando del cabello de Clara Bennett y aterrizó sobre los escalones de mármol del altar. La...