Connect with us

З життя

«Возвращение домой — а в квартире живут другие»

Published

on

Вернулся с заработков — а в своей квартире чужой

Дмитрий прилетел из Германии в родной Иваново глубокой ночью. Первым делом, как водится, заскочил к маме. Галина Петровна обняла сына так, что косточки затрещали:

— Вот и счастье моё вернулось! Уж сколько веревочке не виться… Ну что, Димка, накопил горшочек золота?

— Да где там, — хмыкнул мужчина. — Пока летел, думал: зачем чужие углы снимать, если сам вечно в разъездах? Лучше свою берлогу иметь, хоть в ипотеку.

— Умный ты у меня, — кивнула мать. — Вовремя спохватился. Тебе уж тридцать стукнуло, скоро и невесту приводить. А детям своя крыша нужна.

Через пару месяцев Дмитрий купил однокомнатную в новостройке, обставил по-мужски — без лишних бантиков. Ключи оставил Галине Петровне — мало ли что, а сам опять укатил за длинным рублём.

Но не успел он чемоданы в Берлине распаковать, как мамаша вручила ключи его старшей сестре — Светлане. Та вечно сидела на шее у родителей, мечтая о миллионере, но пока довольствовалась микрозаймами.

— Пусть поживёт, оклемается, — рассуждала Галина Петровна. — Разве ж худое дело?

Как бы не так! За полгода Светка не только не расплатилась с долгами, но и умудрилась залезть в новые. Когда пришло время освобождать жилплощадь, она просто поставила новые замки. Чтоб наверняка.

Когда Дмитрий вернулся и ткнулся ключом в замочную скважину — железяка даже не шелохнулась. У парня глаза на лоб полезли.

— Это ещё что за цирк? — пробурчал он и рванул к мамаше.

Та замялась, призналась, что пустила Свету, но про замки слыхом не слыхивала. Дмитрий вспылил:

— Ладно пожить пустила — хоть и без спросу. Но чтоб замки менять?! Она там обосновалась, что ли?

— Я ей свою комнату предлагала, — заюлила мать. — Да куда там…

Назавтра Дмитрий вызвал полицию. Дверь вскрыли. Заявление на сестру подавать не стал, но разговор вышел знатный.

— Ты бы у мамы пожил, — сквозь зубы процедила Света. — Тебе же всё равно скоро опять за бугор. А мне личную жизнь строить надо.

— Не для твоих свиданий квартиру покупал, — рявкнул Дмитрий. — Води кавалеров в аренду. Иди работай, закрой свои долги.

— Да отвяжись, зануда! Сам-то хоть раз за девушкой ухаживал?

Скрипя зубами, Светлана съехала. Брат с сестрой окончательно рассорились. Дмитрий даже не расстроился — давно ясно было: Светке от родни нужно только одно.

Прошло полгода. У Галины Петровны — дача под Шуей. Дмитрий, взяв отпуск, поехал помочь с маринованием огурцов. И — о чудо! — на грядках встретил Светку.

— О, родственничек заглянул! — ехидно улыбнулась она. — Совесть заела, решил бабушке помочь?

— Лучше скажи, зачем приперлась? Опять денег заня— Нет, просто мама наконец-то купила мне двушку в ипотеку — оттянулась на пенсию, зато я теперь как королева, — самодовольно ответила Светка.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + вісім =

Також цікаво:

З життя52 хвилини ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя3 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя5 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя8 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя11 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя11 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя14 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя15 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...