Вибач, але я ще не готовий до спільного життя

Вибач, але поки не хочу жити разом…

Ігорю здавалося, що Оксана закохана в нього так само, як і він в неї, тому його дуже здивувала її відповідь на пропозицію пожити разом.

– Вибач, але поки не хочу жити разом! – сказала вона.

– А чому?

– Не знаю, ми зустрічаємося всього півроку. Мені здається, ще занадто рано…

– Рано? Сонце, мені здається, що найкращий час. Проживемо разом, дізнаємось один про одного більше, а там, дивись, перейдемо на наступний рівень.

– Ігорку, це не комп’ютерна гра, це життя. І в моєму житті зараз немає місця для спільного проживання, але це не означає, що я не ціную наші стосунки. Просто мене цілком влаштовує те, що є.

– Але я хочу більшого! Хочу прокидатися з тобою щоранку. Хочу засинати разом! Невже ти цього не хочеш?

– Ми і так це робимо. Два рази на тиждень, забув? Невже цього мало?

– Мені мало!

– Ну, якщо ти мене любиш, то доведеться поки що потерпіти.

– Я можу потерпіти, якщо ти мені озвучиш причину! Чому ти не хочеш? Поясни! Невже це так складно?

Оксана подумала трохи, потім усміхнулася йому та вирішила, що варто все обговорити детально.

– Ігор, давай чесно. Що для тебе значить жити разом із жінкою?

– Я вже казав, засинати та прокидатися разом!

– А між цим?

– В якому сенсі? – не зрозумів він.

– У добі двадцять чотири години, забув? Ти говориш лише про ніч і ранній ранок, а решту часу?

– А решту часу ми майже завжди на роботі! Хіба ні?

– Ну, чому ж? Ось, наприклад, ми ж будемо вечеряти чи снідати разом?

– Сподіваюсь!

– А хто буде готувати?

– Ти не вмієш готувати! – припустив Ігор, хоча не раз їв її страви.

– Я вмію готувати!

– Тоді, в чому проблема?

– Хто буде готувати? Ти чи я?

– Ну, ти, може, інколи і я. А чому ти так переймаєшся з цього приводу?

– Ігор, тому що я не хочу переводити своє життя в день бабака, як багато моїх подруг! Я не хочу прокидатися раніше, щоб комусь готувати сніданок. Я не хочу бігти з роботи, забігати до магазину, тягнути пакети додому, а потім ще дві години танцювати коло плити та готувати вечерю!

– Але ж ти іноді готуєш, коли лишаєшся в мене, хіба ні? Я думав, тобі це подобається…

Ігор виглядав трохи засмученим. Виходить, його дівчина – ледачка?

– Я люблю готувати, але робити це кожного дня поки не готова. Мені подобається приходити додому, швидко приготувати салатик та на цьому все. Мені подобається, що ми зустрічаємось два рази на тиждень, іноді частіше. Мені цього вистачає! Можливо, колись захочеться більшого, але не зараз!

– Просто ти мене не любиш! – констатував Ігор.

– Ну ось, починається…

– А що? Хіба ні? Коли жінка любить, вона готова на все заради коханого!

– А коханий? Він готовий на все заради коханої?

– Звичайно!

– Добре, тоді давай жити разом, АЛЕ – всі обов’язки пополам. Кожен прибирає за собою, готуємо по черзі, прання своїх речей самостійно. Як тобі такий варіант?

– Але я погано готую. Ти сама казала!

– Буде привід навчитися. Не завжди ж їсти піцу або бургери. З навчанням я можу допомогти!

– Я просто не розумію, невже це так складно? Чому іншим це не важко? Ти що особлива? – не вгавав Ігор.

– Ну, якщо тобі хочеться так думати. Нехай буде так! Я особлива. Я не хочу класти своє особисте життя на вівтар кохання. Не зараз так точно. Мені всього двадцять три. Я хочу насолоджуватися свободою!

– А, я зрозумів! У тебе є інший чоловік! – ще один несподіваний висновок придумав Ігор.

– І навіщо він мені? – не зрозуміла Оксана.

– Ну, раз ти не хочеш жити зі мною, значить, він тобі дорожче!

– Твій вигаданий чоловік мені дорожче? – усміхнулася вона.

– Твій вигаданий чоловік! Навіщо мені вигадувати тобі чоловіків!

– А, тобі чоловіки не потрібні, тому ти вирішив вигадати мені, так?

– Ти мене зовсім сплутала! – майже закричав він.

– Бо ти несеш дурниці! У мене більше нікого немає! Мені іноді і тебе багато, тому я і не хочу жити разом! Я люблю свою самотність і не готова з нею розлучитися. Не зараз!

– Як можна любити самотність, коли ти у стосунках? – здивувався Ігор.

– Дуже просто. Ось є речі, які тобі подобається робити, коли нікого немає вдома?

– Наприклад?

– Не знаю, почитати книжку, подивитися серіал, прийняти ванну, зависнути в соцмережах, приміряти речі з шафи, танцювати в темряві!

– Чоловіки таким не займаються! – обурився він.

– А дівчата займаються! І мені це подобається! Я поки не готова розлучитися з простими принадами свого самотнього життя!

– Але ж і в спільному житті є свої принади! – все ще намагався переконати її Ігор.

– Наприклад?

– Засинати та прокидатися разом! – знову почав він свою пісню.

– Ігор, ти в курсі, що ти хропеш, як трактор?

– Що? Ти ніколи не говорила! І інші не скаржились!

– Ну, за інших не скажу, але після того, як Василь тобі по носу добряче вдарив на шашликах кілька місяців тому, хропеш ти жахливо. І до речі, я тобі казала! Я можу потерпіти це кілька разів на тиждень, але щодня не хочу! Я теж хочу хоч іноді висипатися.

– Ти не висипаєшся поруч зі мною?

– Тільки в ті рідкі моменти, коли вдається заснути раніше за тебе!

– Але ж ти зазвичай лягаєш пізніше…

– Власне, про це я і говорю!

– Ага, виходить, я хроплю, я не готую, я не підходжу для спільного життя?

– А ще, як виявилося, ти страшенний зануда! – не стрималася вона.

– Що це я зануда!?

– Ти вже півгодини намагаєшся переконати мене зробити те, чого я принципово не хочу робити. Що це, якщо не занудство?

– Оксано, я взагалі-то одружитися на тобі хотів! Тому і пожити разом запропонував! – образився він.

– А я хіба казала, що хочу заміж? – сумно усміхнулася вона.

– А ти хіба не хочеш? Усі дівчата хочуть заміж!

– Мабуть, не всі…

– Або ти не хочеш заміж за мене? – припустив він.

– Я в принципі не хочу, але якщо і міркувати по-твоєму, то що ти можеш запропонувати майбутній дружині? Засинати та прокидатися разом?

– Ти хочеш сказати, що я порожнє місце? – образився Ігор. – Що я ні на що не здатний?

– Тобі вже майже тридцять. Ти працюєш на роботі з зарплатою всього вісімдесят тисяч гривень на місяць, ти живеш у занедбаній квартирі свого дядька, лише щоб не платити за оренду, ти одягаєшся в дешевих магазинах. Ти навіть машину не хочеш купити, бо її годувати треба!

– Тебе послухати, так я ще той подарунок! Тоді навіщо ти взагалі зі мною зустрічалася?

Оксана знизала плечима.

– Ти симпатичний, добре складений, веселий і чудовий коханець.

– Для здоров’я?

– І для душі!

– Але сім’ї у нас не буде!

– Поки ти не подорослішаєш, точно ні!

– Чудово! Тоді мою пропозицію знімається з порядку денного! І знаєш, я навіть більше скажу! Ми розходимося!

– Справді? – іронічно запитала Оксана. – А я думала, ти вже й не запропонуєш! Тоді бувай? – сказала вона і помахала йому рукою, нагадуючи, що він свариться з нею у її квартирі.

– Бувай! – гордо заявив він, натягуючи штани. – Точніше прощай!

– Значить, прощай! – сказала вона з усмішкою і кинула йому футболку.

Ігор пішов, а Оксана включила музику, вимкнула світло і почала танцювати. Це завжди допомагало заспокоїти нерви і повернути позитивний настрій. Вона знала, що завтра або післязавтра він все одно повернеться, але чи пустить вона його назад? Це вже питання.