Вибір між родиною та свободою

**Щоденниковий запис**

Колись у селах було весело. Молодь бігала на дискотеки, навіть у сусідні села. Тоді не було інтернету, тому гуляли, танцювали, жартували життя було зовсім іншим.

Олена вийшла заміж за кохання за Василя із сусіднього села. Він приїхав на старенькому мотоциклі на дискотеку, побачив її й одразу закохався. Дівчина була ніжною та соромязливою, це було видно по її палаючим щокам, коли він підходив.

Стьопо, ця Олена з кимось зустрічається? запитав Василь у знайомого хлопця.

Ні, але багатьом подобається. Ти що, закохався? засміявся Стьопа.

Гарна дівчина, промовив Василь, поглядаючи на Олену, і вирішив діяти.

Музика лунала, а Василь підійшов, взяв Олену за руку і запросив на танець. Весь вечір був поряд, відчував йому вона подобається, і вона до нього не байдужа.

З клубу вийшли пізно. Яскравий місяць світив у небі.

Оленько, я на мотоциклі, хочеш прокататись? А якщо боїшся можемо просто пройтись, запропонував він.

Ліпше пройтись.

Йшли під місяцем, тримаючись за руки, і ніхто не був щасливіший за них. Олена з першого погляду закохалась. До того вона й не зустрічалась ні з ким, хоч бачила, що подобається хлопцям.

Того вечора Василь провів її додому, довго стояли біля хати. Вона зачинила двері, а потім чула, як його мотоцикл пролетів повз і зник у темряві до його села, що за пять кілометрів.

Ото ж що таке кохання, думала Олена, лягаючи спати.

Сон не йшов. Миліли думки про зустріч. Василь сподобався їй високий, стрункий, із темним волоссям та блакитними очима.

Ніколи такого не відчувала, думала вона. Навіть коли в девятому класі подобався Вова, але швидко відпустило.

Час минав. Василь часто приїжджав, а одного разу сказав:

Давай тебе викраду? Одружимось?

Навіщо викрадати? Я й так згодна.

Ну тоді чекай сва́тів! весело відповів Василь, обіймаючи її.

Незабаром він приїхав із батьками просити її руки на конях, з дзвіночками й стрічками, як колись у давнину.

Василь був гарним, тому Олена й закохалась. Хоч мати й казала:

Доню, дуже вже гарного собі вибрала. Красиві чоловіки самі собі на умі.

Мамо, ми кохаємо одне одного. У нас усе буде добре.

Дай Боже, зітхнула мати, дивлячись на зятя, що не відводив очей від Олени.

Жили в його селі, але молодь тягло до міста. Через три роки вони вирішили переїхати. Вже мали маленького сина.

Їдьте, підтримала свекруха. За хлопчиком придивлюсь. Миколка вже ходить, легше буде. А вам у селі робити нема чого. У місті заводи, робота є. Оселитесь тоді заберете.

Так і зробили. Місто було зовсім іншим: людей повно, роботи багато. Василь влаштувався на завод, Олена на швейну фабрику.

Оленько, мені дають кімнату в гуртожитку! У нас буде своє житло! радісно повідомив він.

Невже? Дуже вдячна. Заберемо Миколку йому скоро три, віддамо до садочка. Я за ним так сумувала.

Я теж.

Час минав. Миколка ходив у садочок із задоволенням, батьки працювали.

Василю, здається, у нас буде ще дитина, одного разу сказала Олена.

Чудово! Де один, там і другий, зрадів він.

Другого сина, Андрійка, вже привезли до своєї квартири, яку Василь отримав від заводу. Згодом купили меблі. Олена була зайнята дітьми, чоловік працював. Вона йому довіряла, але той цим користувався. Скандалів не було жили тихо.

Старший син пішов у школу, клопоту додалося. Василь і Олена освоїлись у місті, знайомих стало багато. На заводі, де працював Василь, жінок було повно. Спочатку він лиш поглядав, але вони були кмітливі. Сипали компліментами, жартома запрошували до себе. Незабаром він зрозумів: у кожній жартівливій пропозиції є частка правди.

Галина, комірниця, якось сказала:

Василю, якщо запрошу тебе на день народження, прийдеш?

Чому ні? Скажи коли й де.

Після того свята його «занесло». Зрадив дружині раз, потім ще й ще.

Коли Олена спитала, чому так пізно приходить, він відповів:

Роботи багато. Я ж хороший фахівець, начальство затримує.

Якщо любить не зрадить

Вона йому вірила, але одного дня жінки на фабриці відкрили їй очі:

Оленко, ти що, не помічаєш? Твій чоловік дуже любить жінок. І не лише на заводі, а й у нас є його «подружки».

Як так? Якщо любить не зрадить.

Ох, яка ж ти наївна!

Того вечора вона поговорила з чоловіком. Він навіть не заперечував:

Так, бувають інші. Але це твоя вина. Весь час з дітьми, мені уваги не вистачає.

А коли тобі увагу приділяти, якщо ти тільки на ніч приходиш?

Після тої розмови обидва мовчали. Потім помирились, але тема була закрита.

**Розлука**

Одного дня Василь сказав:

Все, Олено, йду від тебе. До молодої.

Це не було для неОлена глянула йому вслід і зрозуміла, що нарешті звільнилась від людини, яка ніколи не вартувала її любові.