Connect with us

З життя

Вибір між садом і офісом: як чоловік позбавляє дружину права на материнство

Published

on

**Щоденник. Про вибір, що не в садок, а в свободу**

Коли Маріанна дізналась, що вагітна, світ здавався таким ясним. Робота у київській фірмі, стабільна зарплата в гривнях, підтримка чоловіка — все наче було міцним. Вони з Олегом жили добре: він заробляв на інтернет-продажах, вона отримувала «білу» зарплату. Планували просто: народити, трохи побути у декреті, потім повернутися до справ.

Але все пішло шкереберть. Як тільки на роботі довідалися про вагітність, її, не чекаючи декрету, «по-доброму» попросили. Місце зайняв інший, а Маріанна лишилася з ростучим животиком, тривогою та обіцянками Олега, що «все буде добре».

Спочатку дійсно було непогано: якісь виплати, дрібна допомога, чоловік не підводив. Жили у її однокімнатній хрущовці, здавали другу — гроші, хоч і невеликі, були. Але після народження донечки все змінилося. Олег ніби турбувався: купував підгузки, носив воду з колонки. Але минув рік — і наче хтось вимкнув його. Він став холодним, дратівливим. І що дня — все більше вимагав.

Дівчинці ледь виповнилося півтора, а він вже відкрито дорікав: «Ти мені на шию сіла», «Я один тягнути не зобов’язаний», «Гроші самі не падають». Маріанна мовчала. Вірила — це тимчасово. Що він просто втомився.

Та втома чомусь не заважала йому ховати гроші від оренди. Щойно квартиранти перераховували оплату, він їх приховував, ніби копив не на родину, а на щось інше. Вона не бачила з цих грошей і копійки. Їжа, дитячі речі — усе на мізерні декретні. На себе — нічого. Іноді навіть на обід не вистачало.

— Маєш йти працювати! — твердив він. А коли вона нагадувала, що дитині немає двох років, махав рукою.

— Віддай бабусі!

Але одна бабуся ледве ходить після інсульту, друга працює у крамниці — ледве виживає. Няня? Для Олега — «занадто дорого», «нащо платити чужій, коли ти вдома сидиш».

— Ти думаєш, я твій спонсор? — ревнув він одного разу. — Годі на мені їздити!

Маріанна дивилася, як донечка, ще невпевнено, тягнеться до неї. Ця дитина — її сенс. Але серце вже шепотіло: це не тимчасово. Це — його суть.

Іноли їй здавалося, що вона з’їжджає з розуму. Друзів майже не лишилося, мати далеко, з сестрою посварились, коли та сказала: «Ти просто лялька в його руках». Єдина віддушина — розмови з сусідкою, такою ж матір’ю. Та завжди вислухає, принесе яблука чи пампушок.

— Може, подала б на розлучення? — обережно запитала сусідка.

— Як я сама з дитиною? — Маріанна зітхнула. — Та я його кохаю. Вірю, що коли донька піде до садка, я знайду роботу, і все налагодиться. Він стане таким, як раніше.

Сусідка мовчала. Бо немає сенсу переконувати ту, у кому живе надія. Але про себе подумала: «Він не зміниться. Він просто знайшов спосіб керувати — через страх, провину. А кохання — це не про вижимання. Це про плече, про “ми разом”».

Минуло два дні. Ввечері Олег, як завжди, увійшов, грюкнув дверима і буркнув:

— Знову нічого гідного на вечерю?

Маріанна мовчки поставила тарілку. А потім раптом сказала:

— Я подала заявку до садка. Через півроку дадуть місце. Я знайду роботу. Але лише якщо ти перестанеш вважати, що я тобі щось винна. Або ми родина, або просто сусіди під одним дахом.

Він подивився на неї здивовано. Вперше за півтора року побачив не забиту жінку, а рішучу матір. Не сказав ні слова. Просто сів і їв.

Вона не знала, що буде далі. Але вперше за довгий час відчула в собі силу. І пообіцяла: її донька не повинна вирости з думкою, що любов — це бути зручною.

*Сьогодні я зрозумів: іноді треба вибирати не між садком і роботою, а між рабством і свободою.*

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 2 =

Також цікаво:

З життя14 години ago

You Bought This House Before We Married—Don’t Dictate What’s Mine!” I Snapped as My Husband Tried to Order Me Around in My Own Home.

“It seems youve forgotten this flat is minebought before we married!” I said coldly as my husband confidently gave orders...

З життя14 години ago

My Son-in-Law Threatened to Cut Me Off from My Daughter Unless I Sell My Mother’s House

**Diary Entry** Half my life, Ive lived alone. Not that I didnt marryJohn left me a year after the wedding,...

З життя16 години ago

“You seem to have forgotten this flat is mine—I bought it before we were married!” I snapped as my husband barked orders about *my* home.

The air was thick with tension as I stood in the doorway, my voice icy. “Seems you’ve forgotten this flat...

З життя17 години ago

The Other Mother-in-Law…

**Diary Entry** When I stepped into the flat, the first thing I saw were my mother-in-laws shoes right in the...

З життя18 години ago

My Mother-in-Law… Again: A Story of Family Tensions and Second Chances

**The Second Mother-in-Law** When Emily stepped into the flat, she immediately spotted her mother-in-laws shoes right in the middle of...

З життя18 години ago

Galina Peterson Reached for the Envelope So Forcefully That Everyone Gasped—Spoons Clattered on Plates. Her Glossy Red Nails Nearly Sliced Through the Paper. But the Notary Firmly Placed a Hand on Hers.

Margaret Peterson lunged for the envelope so abruptly that everyone startled, and spoons clattered against plates. Her nails, painted a...

З життя19 години ago

Get Out of Here, You Ugly Old Man!” They Shouted, Chasing Him from the Hotel. Only Later Did They Discover Who He Truly Was—But It Was Too Late.

“Get out of here, you filthy old man!” they shouted as they shoved him out of the hotel. Only later...

З життя20 години ago

Darling, could you pick me up from work? – She called her husband, hoping to avoid a tiring forty-minute journey on public transport after a long day.

**Diary Entry** *15th May 2023* Love, can you pick me up from work? Emily called her husband, hoping to skip...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.