Виявилося, що ми весь час орендували квартиру у свекрухи.

Як з’ясувалося, весь цей час ми орендували квартиру у моєї тещі.

Протягом двох років я думала, що ми орендуємо квартиру у зовсім іншої людини, але виявилося, що власницею квартири є моя теща. Я була просто приголомшена.

Ми одружилися два роки тому. Оскільки я походжу з села, у мене не було власного житла. Чоловік також його не мав, а теща жила з партнером у двокімнатній квартирі і попросила дорослого сина переїхати.

Після весілля вирішили жити разом, тому я переїхала до нової квартири з чоловіком. Ремонт трохи бентежив мене, не хотілося нічого робити у чужій квартирі. Я мріяла про іпотеку і власну квартиру.

Проте нам не вдалося відкласти на перший внесок. Наші зарплати були середніми – ледве вистачало на проживання. Я запропонувала чоловікові купити однокімнатну квартиру, але він не хотів. У його словах була частка правди. У нас були різні стилі життя, і ми не ладнали б в однокімнатній квартирі. Чим більше сварок, тим швидше розлучення. Ми не будували таких планів на майбутнє.

Чоловік навіть не хотів чути про оренду іншої квартири. Казав, що добре контактує з власницею, тож не варто ризикувати. Загалом ми не могли придумати спосіб заощадити більше грошей, а працювати сім днів на тиждень не хотілося. Якщо зараз складно платити за оренду, то як відкладати на власне житло?

Теща не втручалася в наші стосунки. Ми добре ладнали – нічого поганого не можу сказати. В неї було своє життя та хобі, тому навіть не мала часу нас відвідувати. Зустрічалися лише на свята, що влаштовувало нас усіх.

Ми прожили в цій квартирі два роки. Усіма платежами та іншими питаннями займався чоловік, адже мав контакти з власницею. І ось випадково дізналася, що орендуємо квартиру у тещі.

Нас запросили до неї на річницю. Там і зав’язалась розмова між нею та чоловіком про родичів. Обговорювали якесь весілля.

– Твоя кузина ще не заміжня…

– Ні, через прізвище сперечаються, не хоче його змінювати. А наречений вважає, що це ознака неповаги, – сказав мій чоловік.

– У першому шлюбі я теж не змінювала прізвище. Працювала в музичній школі, моє прізвище було відоме, навіщо це все? Лише в другому шлюбі я перестала бути Ковальчук.

І тут мене осяйнуло – це прізвище я бачила на рахунках за квартиру. Нічого не сказала, адже скандал зруйнував би свято.

Вдома я запитала безпосередньо чоловіка. Він не заперечив. Сказав, що ми платимо оренду його мамі. Вона не хотіла давати йому квартиру безкоштовно.

Я була шокована, а чоловік не бачив у цьому нічого поганого. Вважав, що зобов’язаний допомагати матері, тому всі мають користь.

– Якось все одно довелося б орендувати квартиру, а тут можна робити ремонт і жити роками, ніхто нас не вижене, – радісно сказав чоловік.

Схоже, що він правий, але мені не подобається вся ця ситуація. Як можна вимагати гроші від власного сина? Давним-давно ми б відклали на іпотеку, а теща поселила б тут чужих. Але користь важливіша…

Мій чоловік намагався заспокоїти мене.

– Візьми до уваги, що ми не будемо виплачувати іпотеку. Я єдиний син, квартира дістанеться мені.

– Так, саме тобі.

– Ну, що ти маєш на увазі? Адже ми не розлучимося.

Не знаю, що робити. Ця ситуація не дає мені спокою. Я не відчуваю себе добре в цій квартирі, хоча теж плачу зі своєї кишені. Як жити далі?