Виявилося, що весь цей час ми орендували квартиру у свекрухи.

Як з’ясувалось, увесь цей час ми орендували квартиру у свекрухи.

Впродовж двох років я думала, що орендуємо квартиру у зовсім іншої людини, але виявилося, що власницею квартири є моя свекруха. Я була просто вражена.

Ми одружилися два роки тому. Оскільки я родом з села, у мене не було власного житла. Чоловік також не мав, а свекруха жила з партнером у двокімнатній квартирі і попросила дорослого сина виїхати.

Після весілля ми вирішили жити разом, тому я переїхала у нове житло з чоловіком. Ремонт привносив деякі неприємності, я не хотіла нічого змінювати у чужій квартирі. Мріяла про іпотеку і власні квадратні метри.

Однак не вдалося накопичити на перший внесок. Наші зарплати були середніми — ледве вистачало на проживання. Я запропонувала чоловікові придбати квартиру-студію, але він не хотів. У його словах було трохи правди. У нас були різні стилі життя, і ми не змогли б ужитися в однокімнатній квартирі. А чим більше сварок, тим швидший розлучення. Ми не мали таких планів на майбутнє.

Чоловік навіть не хотів чути про оренду іншої квартири. Він казав, що з власницею у нього хороший зв’язок, тому не варто ризикувати. Взагалі, ми не могли придумати спосіб заощадити більше грошей, а працювати сім днів на тиждень не хотіли. Якщо нам важко погашати оренду навіть зараз, то як ми зможемо зібрати на власне житло?

Свекруха не втручалася в наші стосунки. Ми добре ладнали — нічого поганого сказати не можу. У неї було своє життя і захоплення, тому навіть не мала часу нас відвідувати. Ми бачилися виключно на свята, що всіх влаштовувало.

Ми жили в цій квартирі два роки. Усіма платежами і іншими справами займався чоловік, оскільки мав контакт до власниці. А потім я випадково дізналася, що орендуємо квартиру у свекрухи.

Нас запросили до свекрухи на річницю. І там розпочалась розмова між нею і чоловіком про близьких родичів. Розмовляли про якесь весілля.

— Твоя двоюрідна сестра ще не вийшла заміж…

— Ні, через прізвище сваряться, не хоче його змінювати. А наречений вважає, що це прояв неповаги, — сказав мій чоловік.

— У першому шлюбі я теж не змінювала прізвища. Працювала у музичній школі, моє прізвище було відоме, навіщо це все? Лише у другому шлюбі я вже була не Ковальчук.

І тут мене осінило — я бачила це прізвище на рахунках за квартиру. Нічого не сказала, бо мій скандал би зруйнував свято.

Вдома я запитала безпосередньо чоловіка. Він не заперечував. Сказав, що орендну плату платимо його мамі. Вона не хотіла віддавати йому квартиру безкоштовно.

Я була шокована, а чоловік не бачив у цьому нічого поганого. Вважав, що повинен допомагати матері, тому всім так краще.

— Ми б все одно орендували квартиру, а тут можемо робити ремонти і жити роками, ніхто нас не вижене, — радісно казав чоловік.

Здається, він має рацію, але мені не подобається вся ця ситуація. Як можна вимагати гроші від свого сина? Ми б давно зібрали на іпотеку, а свекруха б поселила тут чужих. Але прибуток важливіший…

Чоловік намагався мене заспокоїти.

— Врахуй, що ми не будемо платити за іпотеку. Я єдиний син, отримаю квартиру.

— Точно, ти отримаєш.

— Ну що ти? Ми ж не збираємося розлучатися.

Не знаю, що робити. Ця ситуація не дає мені спокою. Я не відчуваю себе в цій квартирі добре, хоч і плачу зі своєї кишені. Як жити далі?