Connect with us

З життя

Вийшовши з клініки, вона вирушила до зупинки чекати транспорт.

Published

on

Олена вийшла з поліклініки й попрямувала на зупинку чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності подорож на інший кінець міста була не дуже зручною, але що вдієш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цьогоріч, а не наступного», — жартував чоловік Олени, Павло. На щастя, на прийомі лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй потрібно було проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олена підійшла до зупинки, маршрутка саме під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона стала в кінець імпровізованої черги, щоб теж зайти в салон. Місць у старому «ПАЗику» було мало, і всі вони на момент, коли Олена зайшла, вже були зайняті. «Ну що поробиш, поїду поки стоячи, не чекати ж наступну хвилин тридцять», — подумала вона і зітхнула. Просити когось поступитися місцем вона соромилася. Їй хоч і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона поки так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила, що почекає, поки у когось прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, що сиділа з дівчинкою на передньому подвійному сидінні, сподівалася, що хтось інший поступиться і нахилилася до своєї дитини. Хлопець у навушниках наполегливо робив вигляд, що музика йому закрила не лише вуха, а й очі. Жінка з переноскою для кота на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подруги щось жваво обговорювали, переглядаючи Інстаграм. Інші пасажири теж не звертали уваги на майбутню маму.

Водій не поспішав рушати, навіть закурив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири нехотячи почали нервувати. По салону пройшов невдоволений шепіт, який ще через п’ять хвилин переріс у дружний крик: «Ну коли поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Миколайович, провівши за кермом більшу частину життя і маючи в цьому житті певні моральні принципи, загасив сигарету об борт «ПАЗика», повернувся в салон і голосно сказав: «От коли місце вагітній хтось поступиться, тоді й поїдемо!».

У ту ж мить усі занервували. Жінка з переноскою встала і поставила свою ношу на коліна дідові з заднього сидіння, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, що розглядали Інстаграм, почервоніли і обидві підхопилися зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець у навушниках взагалі вийшов з маршрутки. Миколайович знову обернувся в салон, окинувши задоволеним поглядом п’ять вільних місць, і сказав Олені: «Вибирай, доню, яке зручніше. І поїдемо потихеньку!».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − сімнадцять =

Також цікаво:

З життя29 хвилин ago

Сяйво Ручая

Мені довелося працювати секретаркою головного інженера на великому підприємстві. Прacів було багато, усі різні. У кожного — зовсім неповторний шлях....

З життя30 хвилин ago

Я закохалася в нього, а він — у мою подругу

Оксана Миколаївна стояла біля вікна й дивилася, як по двору граються сусідські діти. В руці зажадала листівка, яку щойно приніс...

З життя2 години ago

Легкі обіцянки ― жорсткі реалії

М’яко стелять — твердо спати — То знову на три дні ви приїдете, як завжди? Леночко! Чому ти мовчиш? —...

З життя2 години ago

Все було прекрасно, поки вона не з’явилася знову

Все було гарно, поки вона не повернулася – Що ти тут робиш? – так і випустила Оксана з рук каву,...

З життя2 години ago

Конфлікт

Ссора Оксана ще раз перечитала листа і натиснула кнопку «відправити». Ну що, тепер можна йти пити каву. Вона відкинулася спинкою...

З життя3 години ago

ЗНАЙДЕНИЙ ЗАВДОЖДИ РІДНИЙ

січня 12, щорічний Сьогодні ще раз подумала, як це рідко, коли вдається сказати «мама» і «батько», не почувшись чужою. Не...

З життя3 години ago

Свекруха на межі терпіння.

Тетяна не могла терпіти свого зятя. Хлопець з сільської області, який ніяк не чув про хороші манери, працював водієм-експедитором, а...

З життя4 години ago

Вечірній дзвінок, що змінив усе.

Пізно ввечір зателефонував Мар’ян, мій син. Я підняв трубку і почув голос дочки: — Тату, це я Тетяна. У мене...