Connect with us

З життя

Вийшовши з поліклініки, попрямувала до зупинки на маршрутку.

Published

on

Олеся вийшла з поліклініки й попрямувала до зупинки чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності їздити через усе місто було не дуже зручно, але що поробиш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цього року, а не наступного», – жартував чоловік Олесі, Павло. На щастя, лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй належало проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олеся підійшла до зупинки, маршрутка якраз під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона, ставши в хвіст імпровізованої черги, приготувалася зайти до салону. У старенькому «Богдані» місць було небагато, і всі вони до моменту, коли Олеся зайшла, вже були зайняті. «Ну що ж, поїду поки що стоячи, не чекати ж наступну ще пів години», – подумала вона й зітхнула. Просити когось поступитися місцем вона соромилася. Їй, хоч і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона поки так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила, що почекає, поки у когось прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, що сиділа з дівчинкою на передньому подвійному сидінні, сподівалася, що хтось інший поступиться і нахилилась до своєї дитини. Хлопець в навушниках старанно робив вигляд, що музика йому закрила не тільки вуха, але й очі. Жінка з котом у переносці на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подружки жваво обговорювали щось, переглядаючи Instagram. Інші пасажири теж не звертали увагу на майбутню маму.

Водій не поспішав рушати, навіть запалив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири неохоче починали нервувати. По салону прокотився невдоволений шепіт, який через п’ять хвилин перетворився на дружне: «Ну коли вже поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Петро, що провів за кермом більшу частину життя і мав в цій житті певні моральні принципи, погасив сигарету об борт «Богдана», повернувся в салон і голосно крикнув: «От коли хтось місце вагітній уступить, тоді й поїдемо!».

У ту ж мить усі заворушилися. Жінка з переноскою підвелася і поставила свою ношу на коліна діду на задньому сидінні, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, що переглядали Instagram, зашарілися і обидві підскочили зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець в навушниках взагалі вийшов з маршрутки. Петро знову оглянув салон, з задоволенням подивився на п’ять вільних місць і сказав Олесі: «Вибирай, доню, яке зручніше. І поїдемо потихеньку!»

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 2 =

Також цікаво:

З життя25 хвилин ago

Сяйво Ручая

Мені довелося працювати секретаркою головного інженера на великому підприємстві. Прacів було багато, усі різні. У кожного — зовсім неповторний шлях....

З життя26 хвилин ago

Я закохалася в нього, а він — у мою подругу

Оксана Миколаївна стояла біля вікна й дивилася, як по двору граються сусідські діти. В руці зажадала листівка, яку щойно приніс...

З життя1 годину ago

Легкі обіцянки ― жорсткі реалії

М’яко стелять — твердо спати — То знову на три дні ви приїдете, як завжди? Леночко! Чому ти мовчиш? —...

З життя1 годину ago

Все було прекрасно, поки вона не з’явилася знову

Все було гарно, поки вона не повернулася – Що ти тут робиш? – так і випустила Оксана з рук каву,...

З життя2 години ago

Конфлікт

Ссора Оксана ще раз перечитала листа і натиснула кнопку «відправити». Ну що, тепер можна йти пити каву. Вона відкинулася спинкою...

З життя2 години ago

ЗНАЙДЕНИЙ ЗАВДОЖДИ РІДНИЙ

січня 12, щорічний Сьогодні ще раз подумала, як це рідко, коли вдається сказати «мама» і «батько», не почувшись чужою. Не...

З життя3 години ago

Свекруха на межі терпіння.

Тетяна не могла терпіти свого зятя. Хлопець з сільської області, який ніяк не чув про хороші манери, працював водієм-експедитором, а...

З життя3 години ago

Вечірній дзвінок, що змінив усе.

Пізно ввечір зателефонував Мар’ян, мій син. Я підняв трубку і почув голос дочки: — Тату, це я Тетяна. У мене...