Connect with us

З життя

Вийшовши з поліклініки, попрямувала до зупинки на маршрутку.

Published

on

Олеся вийшла з поліклініки й попрямувала до зупинки чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності їздити через усе місто було не дуже зручно, але що поробиш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цього року, а не наступного», – жартував чоловік Олесі, Павло. На щастя, лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй належало проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олеся підійшла до зупинки, маршрутка якраз під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона, ставши в хвіст імпровізованої черги, приготувалася зайти до салону. У старенькому «Богдані» місць було небагато, і всі вони до моменту, коли Олеся зайшла, вже були зайняті. «Ну що ж, поїду поки що стоячи, не чекати ж наступну ще пів години», – подумала вона й зітхнула. Просити когось поступитися місцем вона соромилася. Їй, хоч і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона поки так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила, що почекає, поки у когось прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, що сиділа з дівчинкою на передньому подвійному сидінні, сподівалася, що хтось інший поступиться і нахилилась до своєї дитини. Хлопець в навушниках старанно робив вигляд, що музика йому закрила не тільки вуха, але й очі. Жінка з котом у переносці на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подружки жваво обговорювали щось, переглядаючи Instagram. Інші пасажири теж не звертали увагу на майбутню маму.

Водій не поспішав рушати, навіть запалив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири неохоче починали нервувати. По салону прокотився невдоволений шепіт, який через п’ять хвилин перетворився на дружне: «Ну коли вже поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Петро, що провів за кермом більшу частину життя і мав в цій житті певні моральні принципи, погасив сигарету об борт «Богдана», повернувся в салон і голосно крикнув: «От коли хтось місце вагітній уступить, тоді й поїдемо!».

У ту ж мить усі заворушилися. Жінка з переноскою підвелася і поставила свою ношу на коліна діду на задньому сидінні, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, що переглядали Instagram, зашарілися і обидві підскочили зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець в навушниках взагалі вийшов з маршрутки. Петро знову оглянув салон, з задоволенням подивився на п’ять вільних місць і сказав Олесі: «Вибирай, доню, яке зручніше. І поїдемо потихеньку!»

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × п'ять =

Також цікаво:

З життя35 хвилин ago

Вигнана після зради: забезпечення, але без спілкування!

Багатий чоловік Він вигнав дружину Захаров після зради з гуркотом. Хоча й забезпечив її. Але спілкуватися більше не хотів —...

З життя43 хвилини ago

Як ти могла так вчинити?

— Здравствуй, Марічко. Скільки ми з тобою не бачились? П’ятнадцять років? Чи більше? — Мабуть, більше. Але ти жодної мінотки...

З життя2 години ago

Життя в обіймах незавершеності

**Щоденниковий запис** Сьогодні зранку я підскочила від одного питання — де мої м’які іграшки? Кімната, ще вчора затишна і знайома,...

З життя3 години ago

Шкідливе чаклунство

— Добрий вечір, громадяни, сусідка знизу скаржиться на шум і крики з вашої квартири, — на порозі стояв дільничний, —...

З життя4 години ago

Кіт на прогулянці: занадто голосні кроки!

— Вимкніть вашого шайтан-апарата! Через вас спати не можу! — роздався крик за дверима. Потім хтось почав бити в двері...

З життя5 години ago

Ти стала важливою для когось

— Хоч комусь ти опинилася потрібна — Не потрібен тобі мій син, він тобі життя зруйнує. — Нісенітниця, Наталіє Миколаївно....

З життя6 години ago

Відчуття образи

— Ну що, доню, подумали? Я вчора бачила таку «Рено»! Білу, з шкіряним салоном. Красуня. Всього мільйон сто, — голос...

З життя7 години ago

Час незмінний, люди вражають різноманіттям

Українські сцени завжди різні, лише серця в людях ті самі. — Тетяно, хоч трохи сорому в тебе лишилося?! — голос...