Connect with us

Uncategorized

Вийшовши з поліклініки, попрямувала до зупинки на маршрутку.

Published

on

Олеся вийшла з поліклініки й попрямувала до зупинки чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності їздити через усе місто було не дуже зручно, але що поробиш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цього року, а не наступного», – жартував чоловік Олесі, Павло. На щастя, лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй належало проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олеся підійшла до зупинки, маршрутка якраз під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона, ставши в хвіст імпровізованої черги, приготувалася зайти до салону. У старенькому «Богдані» місць було небагато, і всі вони до моменту, коли Олеся зайшла, вже були зайняті. «Ну що ж, поїду поки що стоячи, не чекати ж наступну ще пів години», – подумала вона й зітхнула. Просити когось поступитися місцем вона соромилася. Їй, хоч і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона поки так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила, що почекає, поки у когось прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, що сиділа з дівчинкою на передньому подвійному сидінні, сподівалася, що хтось інший поступиться і нахилилась до своєї дитини. Хлопець в навушниках старанно робив вигляд, що музика йому закрила не тільки вуха, але й очі. Жінка з котом у переносці на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подружки жваво обговорювали щось, переглядаючи Instagram. Інші пасажири теж не звертали увагу на майбутню маму.

Водій не поспішав рушати, навіть запалив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири неохоче починали нервувати. По салону прокотився невдоволений шепіт, який через п’ять хвилин перетворився на дружне: «Ну коли вже поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Петро, що провів за кермом більшу частину життя і мав в цій житті певні моральні принципи, погасив сигарету об борт «Богдана», повернувся в салон і голосно крикнув: «От коли хтось місце вагітній уступить, тоді й поїдемо!».

У ту ж мить усі заворушилися. Жінка з переноскою підвелася і поставила свою ношу на коліна діду на задньому сидінні, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, що переглядали Instagram, зашарілися і обидві підскочили зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець в навушниках взагалі вийшов з маршрутки. Петро знову оглянув салон, з задоволенням подивився на п’ять вільних місць і сказав Олесі: «Вибирай, доню, яке зручніше. І поїдемо потихеньку!»

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

7 − один =

Також цікаво:

Uncategorized3 хв. ago

Я планувала весілля, але закохалася в його брата: як тепер впоратися з цим хаосом?

Вітаю! Мене звати Олена Пташка, і я проживаю у Львові, де річка Полтва тихо протікає старовинними вулицями. Мені 28 років,...

Uncategorized45 хв. ago

Таємниця, що залишається між нами

Тайна, яку ми досі зберігаємо Минуло багато років, перш ніж я змогла згадати про це без гіркоти й тієї бурі...

Uncategorized47 хв. ago

Вона сказала холодно: ‘Сам поїдь і поговори з лікарем, йому все одно не жити’.

– Все одно він вже не житиме, – сказала дружина чужим холодним голосом. – Ось приїдь сам і поговори з...

Uncategorized59 хв. ago

Я планувала вийти заміж, але захопилася його братом! Як виплутатися з цього хаосу?

Вітаю, мене звати Оксана Воробей, і я живу у Львові, де спокійні води Дністра біжать через старовинні квартали. Мені 28...

Uncategorized60 хв. ago

Я могла допустити фатальну помилку, залишивши батька наодинці

Можливо, я ледь не зробила найбільшу помилку — залишила батька на самоті Життя не пробачає, коли відкладаєш справді важливе Іноді...

Uncategorized2 години ago

Я ледь не припустилася фатальної помилки — залишивши батька на самоті

Я могла зробити найбільшу помилку — залишити батька на самоті Життя не пробачає, коли відкладаєш справді важливе Іноді нам потрібно...

Uncategorized2 години ago

Чому відвідувати мене, якщо я вас не пам’ятаю?

Нащо їхати до мене в гості? Я вас навіть не пригадую! – Марієчко, добрий день! – Вітаю! – Відповіла здивовано...

Uncategorized2 години ago

Після чотирьох років разом: Він зневажав мене за зайву вагу!

Мене звати Анастасія Ларіна, і я живу в містечку Верхньодніпровськ, де течуть тихі канали серед старих будівель Дніпропетровської області. Ніколи...