Connect with us

З життя

Викликала таксі: незабутня зустріч з людиною, яка вразила мене до глибини душі.

Published

on

На днях я викликала таксі, і за мною приїхав чоловік, який вразив мене до глибини душі. Настільки, що я вже другий день всім про нього розповідаю.

Сідаю в авто. Водій усміхається, а я у телефоні, розбираю деякі робочі питання.
– Вам не прохолодно?
– Ні, дякую, все гаразд.
– Ви не змерзли?
– Ні, мені справді добре.
– Хочете цукерок? Я щойно купив їх у магазині. Такі смачні! Желейки. Обожнюю їх! Зазвичай не пропоную пасажирам, це ж нетактовно. Але вам прям захотілося. Я все зрозумію, якщо відмовитесь. Хочете?
– Хочу!
Віддав мені всю коробку. Пожартувала, що розумію, чому в нього такий високий рейтинг. Зупинилися на світлофорі, повз машини пробігали хлопці з квітами.
– Любите квіти?
– Люблю. Зупинив хлопців, купив мені квіти.
У мене аж очі розкрилися від здивування.
Їду, усміхаюся… приємно якось…
Намагаюсь зрозуміти, що відбувається – ранок, ще трохи сонна.
Завели розмову про дітей. У нього донька на другому курсі в університеті в Польщі. І коли він сказав наступну фразу, моя щелепа впала на підлогу.
«От знаєте, Зоя. Я так кайфую від того, що у мене є дитина. Дружина. Робота. Мені це дійсно подобається.
Дзвонить мені донька, просить грошей на якісь речі. Ну, вона там у Польщі. Сумує. А я їй поповнюю картку, і т-а-а-к добре на душі стає. Просто кайф! Що я дитині своїй зробив щось приємне. Я уявляю, як вона там якісь платочки собі купить, піцу замовить з друзями, їй на все вистачить. І мені прям тепло.
А ще знаєте, я от коли дружину везу на манікюр (на секундочку, так?), я сам розраховуюся. І так кайфую! Вона ж потім цей манікюр мені ще 2 тижні показуватиме і усміхатиметься. І мені так добре від цього, ви собі не уявляєте. Я ж родині щось добре зробив! І мені так добре на душі після цього».
На цьому етапі я вже забула про входячі на своєму телефоні.
«А от ще знаєте, так мало щасливих людей на вулицях! От я дивлюся на пішоходів, і майже не бачу «своїх», усміхнених. Всі такі похмурі й метушливі. Ви взагалі перша, хто усміхнулася мені за останні кілька днів з пасажирів.
Зустрів знайомих нещодавно. У них двоє дітей – у 1-му класі й у 3-му. І вони скаржилися, як дорого дитину в школу зібрати, а приладдя купити, а підручники, а форму, а курси…» Хвилин 15 розповідали, і облич на них не було.
А я запропонував рішення. Знаєте яке?
Сказав – ідіть у найближчий дитбудинок і здайте туди своїх дітей, якщо вони для вас проблема. І у вас не буде проблем ні зі школою, ні з формою, ні з підручниками. Вони у відповідь – «ні, ну як це.. так не можна.. ми ж любимо їх, це ж наші діти..»
Ну от ваші діти – значить, будьте вдячні за те, що Бог послав вам здорових, живих гарних дітей. Багато людей мріють про це і на всі гроші у світі готові, а у вас цей дар вже є. Подарунок долі.
Любіть їх – робіть усе для них. І робіть так, щоб вони про це «все» навіть не дізналися. Не любите – здайте в дитбудинок.
Чого ви скаржитесь?
Настільки щасливі люди, а зовсім не помічають свого щастя.
І в більшості так, правда?…»
Він ще про щось розповідав далі.
Я мовчала, слухала (це рідко буває), і в моїй голові проносилися фрази «оплачую манікюр дружині і кайфую», «роблю щось для дитини і кайфую».
Я зрозуміла, що ось цей Водій не підприємець, не інвестор, не політик. Він не входить ні в які ТОП 100 чоловіків, як багато моїх знайомих. Його не на обкладинках журналів. З ним не знімають інтерв’ю. Він навіть не заробляє, як я.
Але життя в ньому більше, ніж у всіх інших! Любові, світла – справжнього світла, не телевізійного! – більше, ніж у всіх людей, яких я коли-небудь зустрічала. Взагалі.
Я дивилася на чоловіків зі свого оточення і думала, що це нормально. Бути вічно з кислим обличчям (ти ж у великому бізнесі), або не усміхатися, бути вічно зайнятим і незадоволеним, не вміти насолоджуватися, або говорити жінкам «ого, знову на свої салони гроші витягаєш з мене», або ставитися до життя, як до боротьби й випробування.
Я вийшла з авто з квітами, цукерками і в супроводі 100500 компліментів. Цікаво, чи він так масштабує своє світло на всіх людей? Я вийшла і зрозуміла, що мені прямо світло!!! Такий великий урок. І таке космічне ставлення до життя.
Я таких інсайтів і просвітлення після тренінгів ніколи не отримувала.
Учителі поруч!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − три =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

She Nearly Didn’t Pull Over

She almost walked past him. Just another lad. Just another tale. Another moment she could have left behind. Im starving...

З життя4 години ago

— You’re not kin to us — declared the mother‑in‑law, shovelling the meat from her daughter‑in‑law’s plate back into the stew.

You’re not family, the motherinlaw snapped, shoving the meat back into the pot. Helen froze by the stove, a plate...

З життя4 години ago

The wedding was picture-perfect until a barefoot little girl stormed through the church doors, holding the one secret that could ruin the groom before he even uttered “I do.”

Everyone in the pews turned at once. She was tiny, perhaps seven years old, with wild brown hair tangled around...

З життя5 години ago

Mother Gains Parole After Serving Her Son’s Prison Term; He Sells Their Home and Won’t Even Let Her Inside.

I stopped in front of the little iron gate that marked the back of the cottage, leaning my back against...

З життя6 години ago

He Sent His Wife to the Countryside to Slim Down, After Losing His Mind, So He Could Freely Pursue Pleasures with His Secretary.

June 10, 2026 Im writing this after a day that feels like a chapter out of a novel. Jamesmy husband,...

З життя7 години ago

I Got Married at Eighty

When my granddaughter threw me out of her flat after I remarried at eighty, I realised I could no longer...

З життя7 години ago

My grandfather left me a rotten house on the outskirts in his will, and when I stepped inside the house, I was stunned…

Grandfather left me an old house in the village in a dilapidated state as an inheritance, while my sister got...

З життя7 години ago

Mia and Emma were strolling through the park when they suddenly spotted a man and a woman embracing, him whispering in her ear while she beamed; Mia watched, eyes wide open, as Emma gasped, “Mia, what’s wrong? Mia!”—but Mia brushed it off, “Never mind, let’s go,” and the girls said goodbye. As Mia walked home, she could hardly believe what she’d seen, pleading, “Dad, how could you? How could you be with Mum?!”

Emily and her best friend Claire strolled through HydePark when, suddenly, a middleaged man and a woman caught their eye....