Connect with us

Storie di vita

Викликала таксі: незабутня зустріч з людиною, яка вразила мене до глибини душі.

Published

on

На днях я викликала таксі, і за мною приїхав чоловік, який вразив мене до глибини душі. Настільки, що я вже другий день всім про нього розповідаю.

Сідаю в авто. Водій усміхається, а я у телефоні, розбираю деякі робочі питання.
– Вам не прохолодно?
– Ні, дякую, все гаразд.
– Ви не змерзли?
– Ні, мені справді добре.
– Хочете цукерок? Я щойно купив їх у магазині. Такі смачні! Желейки. Обожнюю їх! Зазвичай не пропоную пасажирам, це ж нетактовно. Але вам прям захотілося. Я все зрозумію, якщо відмовитесь. Хочете?
– Хочу!
Віддав мені всю коробку. Пожартувала, що розумію, чому в нього такий високий рейтинг. Зупинилися на світлофорі, повз машини пробігали хлопці з квітами.
– Любите квіти?
– Люблю. Зупинив хлопців, купив мені квіти.
У мене аж очі розкрилися від здивування.
Їду, усміхаюся… приємно якось…
Намагаюсь зрозуміти, що відбувається – ранок, ще трохи сонна.
Завели розмову про дітей. У нього донька на другому курсі в університеті в Польщі. І коли він сказав наступну фразу, моя щелепа впала на підлогу.
«От знаєте, Зоя. Я так кайфую від того, що у мене є дитина. Дружина. Робота. Мені це дійсно подобається.
Дзвонить мені донька, просить грошей на якісь речі. Ну, вона там у Польщі. Сумує. А я їй поповнюю картку, і т-а-а-к добре на душі стає. Просто кайф! Що я дитині своїй зробив щось приємне. Я уявляю, як вона там якісь платочки собі купить, піцу замовить з друзями, їй на все вистачить. І мені прям тепло.
А ще знаєте, я от коли дружину везу на манікюр (на секундочку, так?), я сам розраховуюся. І так кайфую! Вона ж потім цей манікюр мені ще 2 тижні показуватиме і усміхатиметься. І мені так добре від цього, ви собі не уявляєте. Я ж родині щось добре зробив! І мені так добре на душі після цього».
На цьому етапі я вже забула про входячі на своєму телефоні.
«А от ще знаєте, так мало щасливих людей на вулицях! От я дивлюся на пішоходів, і майже не бачу «своїх», усміхнених. Всі такі похмурі й метушливі. Ви взагалі перша, хто усміхнулася мені за останні кілька днів з пасажирів.
Зустрів знайомих нещодавно. У них двоє дітей – у 1-му класі й у 3-му. І вони скаржилися, як дорого дитину в школу зібрати, а приладдя купити, а підручники, а форму, а курси…» Хвилин 15 розповідали, і облич на них не було.
А я запропонував рішення. Знаєте яке?
Сказав – ідіть у найближчий дитбудинок і здайте туди своїх дітей, якщо вони для вас проблема. І у вас не буде проблем ні зі школою, ні з формою, ні з підручниками. Вони у відповідь – «ні, ну як це.. так не можна.. ми ж любимо їх, це ж наші діти..»
Ну от ваші діти – значить, будьте вдячні за те, що Бог послав вам здорових, живих гарних дітей. Багато людей мріють про це і на всі гроші у світі готові, а у вас цей дар вже є. Подарунок долі.
Любіть їх – робіть усе для них. І робіть так, щоб вони про це «все» навіть не дізналися. Не любите – здайте в дитбудинок.
Чого ви скаржитесь?
Настільки щасливі люди, а зовсім не помічають свого щастя.
І в більшості так, правда?…»
Він ще про щось розповідав далі.
Я мовчала, слухала (це рідко буває), і в моїй голові проносилися фрази «оплачую манікюр дружині і кайфую», «роблю щось для дитини і кайфую».
Я зрозуміла, що ось цей Водій не підприємець, не інвестор, не політик. Він не входить ні в які ТОП 100 чоловіків, як багато моїх знайомих. Його не на обкладинках журналів. З ним не знімають інтерв’ю. Він навіть не заробляє, як я.
Але життя в ньому більше, ніж у всіх інших! Любові, світла – справжнього світла, не телевізійного! – більше, ніж у всіх людей, яких я коли-небудь зустрічала. Взагалі.
Я дивилася на чоловіків зі свого оточення і думала, що це нормально. Бути вічно з кислим обличчям (ти ж у великому бізнесі), або не усміхатися, бути вічно зайнятим і незадоволеним, не вміти насолоджуватися, або говорити жінкам «ого, знову на свої салони гроші витягаєш з мене», або ставитися до життя, як до боротьби й випробування.
Я вийшла з авто з квітами, цукерками і в супроводі 100500 компліментів. Цікаво, чи він так масштабує своє світло на всіх людей? Я вийшла і зрозуміла, що мені прямо світло!!! Такий великий урок. І таке космічне ставлення до життя.
Я таких інсайтів і просвітлення після тренінгів ніколи не отримувала.
Учителі поруч!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять − 7 =

Також цікаво:

EN2 години ago

The Teddy Bear Nobody Wanted to Take

At Animal Friends shelter on Camp Horne Road in Pittsburgh, the dogs start barking by six in the morning, but...

EN3 години ago

The $450 I Left on Carly’s Table in Hell’s Kitchen

I got diagnosed with ADHD at thirty-two, two years before this trip, sitting in a beige office in Astoria while...

Storie di vita4 години ago

Ci sono sere in cui non serve niente di speciale per sentirsi felici.

☕ Buona serata d’autunno! Che bello, finalmente, chiudere la porta al mondo e dedicare un po’ di tempo a se...

IT6 години ago

Il gatto che Marco non voleva più

Sono Marco, ho quarantadue anni, lavoro come elettricista a Verona, e per tre anni mia moglie Chiara ha condiviso casa...

Storie di vita7 години ago

Aspettiamo una bambina, la nostra terza figlia, e sono al settimo mese di gravidanza.

❤️ «La gravidanza non è una malattia!» aveva detto mio suocero. Ma quando mio marito rientrò e vide suo padre...

IT7 години ago

Il tavolino d’angolo vicino alla finestra

A sessantaquattro anni ho iniziato ad andare a fare colazione da sola il sabato — e il giorno in cui...

IT7 години ago

La lanterna che restò accesa per Susanna

Pioveva da appena cinque minuti quando hanno calato la bara di Umberto nella terra del cimitero di Prato. Io, Nicola,...

Storie di vita9 години ago

Eppure, agli occhi di mia madre, sono ancora una ragazzina incapace di prendere decisioni.

A 36 anni devo ancora giustificare ogni mio spostamento a mia madre. Ieri non ho risposto a quattro telefonate e...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.