Connect with us

З життя

Выписали из больницы: жестокий урок о жизни в одиночестве

Published

on

В тихой деревушке под Новосибирском, где почерневшие от времени избы хранят отголоски былого уюта, мне, Анне Семёновне, судьба преподала горький урок. Врачи, выписывая меня из больницы, строго наказали моим детям: «Одна ей жить нельзя».

Оглядываясь назад, я терзаюсь мыслями: разве я плохая мать? Может, ошибки мои сделали детей такими чёрствыми? После смерти мужа я одна поднимала Ванюшку — ему трёх месяцев не было — и старшую, Дашу, пяти лет. Не гнушалась любой работы: и полы мыла, и в поле косила. Знало сердце — кроме меня, некому о них позаботиться.

Выучила, вывела в люди. Даша в Москву уехала, бухгалтером стала. Ваня здесь, на заводе инженером работает. Пока силы были, нянчила внуков — Дашиного Стёпку и Ванюшиного Мишку. И конфетами баловала, и в школу забирала, и на лето к себе забирала — пусть родители отдохнут. Всё делала с любовью, верила — добро вернётся.

А потом свалилась. В больнице пролежала две недели. Даша забежала разок, Ваня по телефону отписывался. Врачи отпустили, но строго-настрого велели беречься. А наутро дети внуков мне под дверь привезли! Бегают, кричат — хоть святых выноси. Я еле на ногах держалась, а через два месяца и вовсе слегла. Ноги не слушались, как плети.

Позвонила Ване — «Мама, некогда!» Даша трубку бросила: «Вызывай «скорую»!» Врачи руками развели: «Одной вам нельзя». А мои-то как заспорили! Даша — «У меня двушка, куда мне ещё тебя?» Ваня — «Жена третьего ждёт, ей стрессы ни к чему!» Словно я тряпка ненужная, а не мать родная.

Не выдержала. «Идите прочь!» — закричала я. Ушли. Не оглянулись.

А наутро пришла Надя, соседка снизу. Девка молодая, с дочуркой одной живёт. Воду принесла, щей наварила. «Бабушка, — говорит, — коли свои забыли, я за вами пригляжу». Теперь она мне и борщ варит, и в аптеку бегает. Полпенсии ей отдаю — скопом хватает.

А дети… Звонят редко. Узнали про Надю — так вообще отмалчиваются. Хочу квартиру на неё переписать — она мне роднее кровных стала. Хотя в уголке души всё жду: вдруг опомнятся? Жду, как последний уголёк в остывающей печи. Но с каждым днём надежда тает. Вот и выходит: в ком душа жила — тебя предали, а помощь пришла от тех, кого и не ждал.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять − один =

Також цікаво:

З життя51 хвилина ago

Житло, що зберігає таємниці родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи, думаючи, як зробити так, щоб мати не дізналася про двійку....

З життя2 години ago

Забіжи, коли буде час

– Алло, Оленко? – почувся знайомий голос. Від несподіваного хвилювання, яке стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби...

З життя3 години ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя4 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя4 години ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя5 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя5 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя6 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...