Connect with us

З життя

Исчезновение: её жизнь потеряла смысл

Published

on

Сегодня он просто ушел… А я ведь жила только ради него.

Прожили вместе семь лет. Семь трудных лет, где я, Люба, из кожи вон лезла, чтобы быть идеальной. Все по правилам: дом — полная чаша, забота, уступки, внимание. Я выучила назубок роль «примерной жены» — лишь бы чувствовать себя нужной, любимой. Так боялась снова остаться одной, что постепенно потеряла себя.

А он все равно ушел.

Не в пылу ссоры. Не сгоряча. Спокойно, будто обсуждал погоду, сказал:
— Люба, я встретил другую. Ухожу.

Я кивнула. Встала. Молча достала чемодан, сложила его рубашки, аккуратно уложила носки, свернула галстуки. Проверила, не забыл ли зарядку. Протянула:
— Возьми электрическую бритву, она тебе пригодится.

И только когда дверь за ним закрылась, меня накрыло. Я осела на пол в прихожей и разрыдалась. Не из-за него, а из-за того, что опять не получилось. Что моя «идеальность» ничего не спасла.

Первой примчалась подруга Анька. Я сидела, как тень, уставясь в стену. Аня трясла меня за плечи — без толку. Подтянулись и остальные: Машка, Иринка, Дашка — настоящий женский батальон поддержки. Кто-то приволок пироги, кто-то бутылку коньяка, кто-то просто обнял крепко.

— Да ты ради него землю рыла! — взорвалась Даша.
— Он тебя не заслужил! — горячилась Ира.

Я молчала. Их слова проваливались в пустоту.

А потом заговорила Надька. Та самая Надька, что всегда режет правду в глаза, не церемонясь.

— Хватит ныть, — бросила она. — Вернется. Первый же разбег — и назад. Таких удобных, покладистых, как ты, не сыщешь. Нагуляется — приползет. Один вопрос: тебе это надо?

Подруги зашикали, стали осаживать Надю за резкость. А я вдруг прошептала:
— Да пошел он…

И в этом шепоте не было злости. Была первая искра — проблеск себя. Мы, женщины, можем терпеть, прощать, ждать. Но когда нас предают — мы умеем подниматься. Улыбаться сквозь слезы. И начинать с чистого листа.

Потому что теперь мы живем не для кого-то.

А для себя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 4 =

Також цікаво:

З життя38 хвилин ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Ореста були у захваті: але незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясминки затьмарила їхнє щастя

Коли їхну доньку Світлану народилася, Олексій і Марія були у небесній радості. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретриверa Зірки...

З життя40 хвилин ago

Учні знущалися з нової вчительки, намагалися довести її до сліз, але за кілька хвилин сталося неймовірне

У 10-Б класі вже давно не було постійного вчителя з літератури. Одна пішла у декрет, інша не витримала й місяця....

З життя2 години ago

Щось заворушилося під сукнею нареченої, коли вона підписувала шлюбний документ…

Свято було наповнене радісним гомоном. М’яке світло лилося крізь високі вікна, позолочені крісла були зайняті вишукано одягненими родичами та друзями....

З життя2 години ago

Мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька.

Мене кинула рідна мати біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я та...

З життя2 години ago

Разом назавжди

Одне ціле Хтось, може, і не вірить у це, а хтось переконаний, що справді існують дві половинки, які знаходять одна...

З життя3 години ago

Учні знущалися з нової вчительки, хотіли викликати сльози, але через хвилину сталося неймовірне

У 10-Б класі давно не було постійного вчителя з літератури. Один пішов у декрет, інша не витримала й місяця. Коли...

З життя4 години ago

Тато, це ти? Хлопчик з таємницями на порозі

**«Ти мій тато!»** Я сидів у своїй звичній позі біля вікна, коли почув глухий удар по шибці. Кава розлилася на...

З життя4 години ago

«Це не моя дитина», — сказав мільйонер, коли вигнав дружину з немовлям. Та якщо б він знав правду…

“Це не моя дитина”, холодно прозвучало з уст мільйонера, перш ніж він наказав дружині забрати немовля й піти. Якби він...