Connect with us

З життя

Истина без стука: встреча, изменившая всё

Published

on

**Когда правда стучится в дверь: история, перевернувшая жизнь**

Я сидела в зале, уставившись в телевизор, где без конца мелькали однообразные передачи. Веки сами собой сомкнулись, и я задремала. Разбудил меня робкий стук в дверь. Вскочив с дивана и поправляя халат, я пошла открывать.

— Сейчас, сейчас! — крикнула я.

В глазке — незнакомая девушка. Молодая, смущённая, с румянцем на щеках и тёмными глазами.

— Здравствуйте… Вы — Татьяна Сергеевна?

— Да, это я. А ты ко мне? Заходи, раз пришла.

Гостья робко переступила порог, озираясь по сторонам.

— Мне… нужно с вами поговорить…

— Не стесняйся, пойдём на кухню, чайку попьём. Там и объяснишь, в чём дело.

Я была рада любому гостю — дочь, Ольга, уходила рано, возвращалась поздно, и я всё чаще чувствовала, как накатывает одиночество.

Пока чайник закипал, я торопливо раскладывала конфеты и пряники, украдкой поглядывая на девушку.

— Как тебя зовут-то?

— Светлана. Можно просто Света.

— Красивое имя, — улыбнулась я, ставя перед ней чашку. — Я всю жизнь проработала на почте. Тягала тяжёлую сумку по окраинам, разносила газеты, письма, телеграммы. Люди ждали, радовались. Иногда — плакали. Бывало и плохое… Но я всегда несла вести с почтением. А теперь вот ноги не слушаются. Почти не выхожу.

Света слушала молча. Только руки её дрожали, и чашка слегка звякнула о блюдце. Когда я спросила, зачем она пришла, девушка наконец заговорила:

— Я приехала издалека. С Дальнего Востока. Мне нужно было увидеть вашу дочь. Ольгу. Потому что… я её дочь. А вы — моя бабушка.

Я замерла. Глаза загорелись, но голос оставался твёрдым:

— Детка, ты, наверное, ошиблась. Ольга живёт со мной. Я бы знала…

Света опустила взгляд.

— Это было давно. Когда она уехала после института в другой город. Там… она познакомилась с Андреем. Была любовь. Собирались пожениться. Но… перед свадьбой он погиб. Автокатастрофа.

У Ольги начались ранние роды… мать Андрея была рядом. Ольга потеряла сознание. А когда очНа утро ей сказали, что ребёнок не выжил, но на самом деле меня забрала бабушка Андрея, чтобы хоть часть сына осталась с ней.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × п'ять =

Також цікаво:

З життя35 хвилин ago

Вік — лише цифра: несподіване відкриття

Григорій збентежився, коли дізнався, що дівчина молодша за нього на цілих дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя35 хвилин ago

Спадок в стінах дому

— Як ти наважуєшся на таке? — здивувалася донька. — Мамо, ти ж там будеш сама в цьому селі, тобі...

З життя4 години ago

Загадкова самотність пташки

Одинокая Марійка… Вже кілька тижнів Марійка спостерігала за новою сусідкою, що оселилася на першому поверсі прямо навпроти її дверей. Новину...

З життя5 години ago

Швидкий шлях додому: вечірнє бажання спокою

Оксана поспішала додому. Вже десята година вечора, так хочеться швидше потрапити додому, повечеряти та лягти спати. Сьогодні вона дуже втомилася....

З життя7 години ago

На лавці в поліклініці: зустріч поколінь у важкий момент.

У коридорі жіночої консультації на лавці сиділа літня жінка. Поруч притулилась худа дівчинка років п’ятнадцяти, у короткій спідниці, з-під якої...

З життя8 години ago

Кулінарна Пригода

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Ну що, за пригодами! — сказали одна одній найкращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Потяг рушив...

З життя11 години ago

Відвертість у стосунках: Коли нудьга і зміни з’їдають любов

— Ти зовсім обабилася. Розтовстіла. Я не хочу шукати іншу, і в мене нікого немає на стороні, клянусь. — Але...

З життя14 години ago

Тайна звичайного хустинки.

**НОСОВИЙ ХУСТОЧОК** — Знову Грицько хропе! — з роздратуванням подумала Оксана. Відкинула руку чоловіка, на якій лежала, і перевернулася на...