Connect with us

З життя

Измена под новой крышей

Published

on

**Дневник. Предательство в новом доме**

Сегодня снова не могу уснуть. Всё вертится в голове, как прокрученная пластинка. Вспоминаю, как мы с Дмитрием поженились и переехали в новую квартиру на окраине Екатеринбурга. Казалось, вот оно — счастье: обустраивали гнёздышко, выбирали обои, мечтали о детях. А потом приехали его родители…

За ужином свекровь, хлебнув коньячку, вдруг рявкнула:
— Это что за особа тут у тебя?
Я обомлела.
— Я его жена! — вырвалось у меня.
— Жена? — фыркнула она. — У Димы в Новосибирске законная семья! Двое детишек, невестуха! А ты тут квартиру караулишь?

Я уставилась на Дмитрия. Он потупился, прошептал:
— Поезжай к маме. Я всё уладю.

Когда мне стукнуло восемнадцать, мать начала ворчать: «Татьяна, одумайся! Сидишь с книжками, как монашка!» В университете я была первой на курсе, но парни обходили стороной — не по нраву им были умницы. После института — та же дорога: работа бухгалтером, пустая квартира, которую родители купили ещё пять лет назад.

И вот Дима. Встретились у подъезда — он чинил мой замок. Потом стал приходить: то плиту починит, то за продуктами сбегает. Мама морщилась: «Жених без образования, из общаги…» Но я верила, что главное — любовь.

Свадьбу сыграли тихо, без его родни — говорил, далековато ехать из Омска. Год жили душа в душу, пока не решили продать старую хрущёвку и купить двушку в новостройке. Дима уговаривал: «С ребёнком на четвёртый этаж не набегаешься!»

В день сделки он слег с аппендицитом. Оформляла квартиру я — одна, с мамой за спиной. (Всегда так: будто я девочка, а не взрослая женщина.)

А потом приехали «гости». После того ужина я вернулась к маме, рыдая в подушку. Наутро квартира встретила меня неестественной чистотой.

— Объясни, — потребовала я.
— Ну, была семья… Но теперь я с тобой, — отмахнулся он.
— Лжец! — закричала я. — Вон из моего дома!
Он засмеялся:
— Ты чего? Квартира-то моя!
— Нет, — холодно сказала я. — Мама настояла оформить на меня. Видно, сердцем чуяла.

Теперь сижу в этой пустой новостройке. Книги не лезут в голову — только слёзы. Мама шепчет: «Я же предупреждала…» Дима звонит, но я трубку не беру.

Иногда думаю: а если бы он не солгал? Но поздно. Квартира теперь — и крепость, и тюрьма. А за окном — уральская зима, холодная и бесконечная.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × три =

Також цікаво:

З життя2 години ago

«Чи повернуться діти до батьків? Як виховання впливає на їхню підтримку»

У мене є знайома — Ганна, їй 70 років. Нещодавно її вразив інсульт, і вона опинилася в лікарні у одному...

З життя2 години ago

Вернулся с двумя чужими детьми после ухода к любовнице

Ушёл к любовнице, а вернулся с двумя чужими детьми на руках Эту историю мне рассказала старая знакомая — Галина Ивановна....

З життя3 години ago

«Чи повернуться діти до батьків? Як виховання впливає на їхню підтримку»

У мене є знайома — Ганна, їй 70 років. Нещодавно її вразив інсульт, і вона опинилася в лікарні у одному...

З життя3 години ago

Шрамы измены

Раны предательства Анна заканчивала мыть посуду, когда телефон резко нарушил тишину кухни в маленьком городке под Нижним Новгородом. Вытерев руки...

З життя4 години ago

Тайны семьи и начало новой жизни

**Дневник.** Сегодня мама снова звонила, настойчиво приглашала нас с мужем в деревню. «Обязательно приедем, — ответила я, чувствуя, как усталость...

З життя4 години ago

«Чи повернуться діти до батьків? Як виховання впливає на їхню підтримку»

У мене є знайома — Ганна, їй 70 років. Нещодавно її вразив інсульт, і вона опинилася в лікарні у одному...

З життя5 години ago

Правда з кухні: розкриття, що зруйнувало заручини

Розкриття на кухні: правда, яка зруйнувала заручини Того вечора, коли до Євгена завітав його друг дитинства Богдан, усе починалося як...

З життя5 години ago

Разрушительная сила семейных тайн

Тайны, что сгубили семью Алевтина накрыла на стол — бутерброды, горячий чай — и присела на кухне своей квартиры в...