З життя
Заберіть мені дитинство назад!” — наполягала сестра після восьми років відсутності…
«Віддайте мені моїх дітей!» — вимогла сестра, якої не було вісім років…
Буває, що доля змушує стати батьком раніше, ніж ти встигаєш зрозуміти, що таке дорослість. Не за власним бажанням — через обставини. Так сталося зі мною.
Звати мене Ігор. Я виріс у дитячому будинку. Коли мені виповнилося десять, туди ж привезли мою молодшу сестру Марійку — їй було лише п’ять. Ми трималися раз, як могли. Я віддавав їй свої цукерки, допомагав з уроками, захищав від грубощів і несправедливості. Мріяв про день, коли заберу її звідти, коли вона вже не буде самотньою.
І той день настав. Коли я отримав свою першу хату, оформив опікунство — Марійка переїхала до мене. Ми стали справжньою родиною. Я працював, навчався, а вона росла — розумна, гарна дівчина, добре вчилася, навіть спортом займалася. Я нею пишався.
Але все змінилося, коли Марійці виповнилося шістнадцять. Вона закохалася в хлопця старшого — майже мого ровесника. Тарас був, як то кажуть, «з вулиці» — без роботи, без навчання, весь день ганявся за нічим. Я намагався її відмовити, але даремно: кохання, сльози, істерики. А потім — вагітність. Сестрі не було й сімнадцяти.
Я зібрав усі сили, влаштував їхній шлюб. Через кілька місяців народилися близнюки — Андрійко й Оленка. Я не ліз у їхнє життя, але завжди був поруч, підтримував. Спочатку здавалося, що все якось влаштується. Тарас знайшов роботу, Марійка сиділа з дітьми.
Та коли мали не виповнилося й півроку, Марійка знову завагітніла. Я зітхнув, але змирився. Народився Петрик. А потім все пішло шкереберть: Тараса звільнили, він почав пити, Марійка — гуляти, все частіше залишаючи дітей самих.
На той час у мене вже була своя родина, дружина Галя, ми чекали дитину. Але я не міг заплющити очі на те, що творилося з небожами. І ось одного разу мені подзвонили сусіди Марійки: діти плачуть, вдома нікого. Я примчав — малі голодні, брудні, ридають, а мати десь гуляє. Я подзвонив Галі, і вона, не вагаючись, сказала:
— Забирай їх. Привози додому.
Так у нас опинилися відразу троє дітей. Ми їх помили, нагодували, поклали спати. Тиждень минув у клопотах, але на душі було спокійно. Вони у безпеці. Через тиждень з’явЯк пізніше виявилося, Настя більше ніколи не з’явилася, а ми продовжили жити разом — щасливою, шумною родиною.
У лікарняній палаті лежала восьмирічна дитина: усі вже втратили надію на порятунок, але раптом сталося неймовірне
У лікарняній палаті лежав восьмирічний хлопчик. Усі вже втратили надію, але раптом сталося щось неймовірне.«Я знаю, як врятувати вашого сина»,...
Вона думала, що проведе останні дні у будинку для літніх… але коли відкрила очі, те, що побачила, позбавило її мови
Вона думала, що останні дні проведе в будинку для літніх але те, що побачила, коли розплющила очі, позбавило її мови.Слова...
Цей день став особливим у моєму житті: він мене ігнорував і хотів вигнати з дому, але я виявила терпіння і зробила те, що йому сподобалося
Цей день став особливим у моєму житті. Він ігнорував мене й хотів вигнати з дому, але я витримала й вчинила...
Те, що він відчув, наближаючись до цього інкубатора, назавжди залишиться у його пам’яті
Що він відчував, наближаючись до того інкубатора, назавжди залишиться в його памяті.Лікар черговий, досвідчений фахівець, звиклий до новонароджених, розпочав звичайний...
Я заснула на плечі незнайомця в літаку… і те, що він зробив потім, назавжди змінило моє життя
Я заснула на плечі незнайомця в літаку і те, що він зробив потім, назавжди змінило моє життяМені здавалося, що це...
Те, що твоє, лишиться твоїм
Усе, що твоє, лишиться з тобою “Вже другий тиждень їси без апетиту, чи в кохання впала, Динко?” жартувала Ганна, домробітниця....
«Ви не розумієте, я бачила свого сина живим уві сні!» — кричала знедолена мати, але їй ніхто не вірив: Тоді вона взяла лопату та почала розкопувати могилу сина
“Ви не розумієте, я бачила свого сина живим уві сні!” кричала нещасна мати, але їй ніхто не вірив. Тоді вона...
Діагноз був безпомилковим: Лікарі сказали, що він ніколи не зможе рухатися – і батьки втратили будь-яку надію
**Щоденниковий запис**Діагноз був безжальним: лікарі сказали, що він ніколи не зможе рухатися. Батьки втратили останню надію.Будинок занурився в гробову тишу....