ЗАБЛУКАЛА: ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ НЕПРИЙНЯТОЇ НЕВЕСТКИ

ОЛЕНЬКА: ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ НЕПРИЙНЯТОЇ НЕВІСТКИ

Коли Андрій привів додому свою дівчину Олену, у хаті відчулося напруження. Батько, Василь Петрович, мовчки сидів у кутку, ні слова — ні за, ні проти. Здавалося, його думка й не мала значення в цій хаті. А от мати, Ганна Сергіївна, навпаки — не пропускала жодної нагоди засипати Олену питаннями. Дивилася на неї примружившись, наче намагалася розгледіти підступ, неправду чи просто — «не те».

Олена їй одразу не сподобалася. Невисока, непоказна, одягнена просто до смішного — не наречена, а школярка. Заплетені у кіски волосся лише підкреслювали це враження. А де ж манікюр, макіяж, модний одяг? Ні, не таку вона бачила невісткою для свого єдиного сина. Ось у сусідів дівчина Марійка — вродлива, яскрава, батько — директор маслозаводу, мати — головний бухгалтер. І Марійка завжди на Андрія задивлялася. Ось кого варто було б у дружини брати, а не цю… сіру мишку.

Але Андрій був непохитний. Він кохав Оленьку без пам’яті. Коли мати відвела його убік і почала переконувати зважити на Марійку, він різко перебив:
— Я Олену люблю. Ми вже заяву подали. Годі, мамо, цих розмов.

Весілля відгуляли тихо, скромно — так хотіла сама Олена. Казала, що краще гроші на життя заощадити. Мати Андрія була в лютості, вважала це ганьбою. Але син і тут став на бік дружини.

Молоді жили з батьками. Ганна Сергіївна постійки дорікала невістці: то погано готує, то за сином не доглядає, то прибирає якось абияк. Андрій довго терпів, але одного разу сказав твердо:
— Переїжджаємо.
Орендували хату. Грошей не вистачало, було важко, але він працював, не покладаючи рук. Згодом і взагалі задумав зводити власний дім. А тут ще й Олена півступила до педагогічного інституту — підтримки від неї було мало, і все трималося лише на Андрієвій наполегливості.