Connect with us

Storie di vita

– Забирайся з моєї квартири, тепер це моє місце!

Published

on

Вийди з моєї квартири, ти, шмаркаче, мамки твоєї більше нема. Тепер квартира моя!

Я виріс у чудовій родині. Батьки жили у злагоді і любові. Я був щасливою дитиною, але коли мені виповнилося сім років, тато загинув в аварії. Він вертався з відрядження, коли нетверезий водій врізався в його авто. В один день наше життя з мамою перевернулося.

Ми жили добре, батько завжди дбав про нас. Коли заощадження закінчилися, мама влаштувалася працювати до магазину, щоб хоч якось мене забезпечити. Через два роки на роботі мама познайомилася з дядьком Тарасом. Вона так його полюбила, що запросила жити до нас. Спочатку дядько Тарас був добрим другом. Він попросив мене називати його татом, і мені це подобалось, бо я відразу до нього прив’язався. Здавалося, що життя налагодилося, мама знову стала щасливою. До нас повернувся спокій. Тарас з мамою побралися. Але через два роки вітчим все частіше почав заглядати до чарки.

Через горілку у нас почалися постійні сварки. Мама віднімала у нього пляшку, за що отримувала стусани. Одного вечора я теж вирвав у нього пляшку, за що він перекинув мене на підлогу. Я вдарився головою об кут шафи. Мама прикладала холодний рушник до моєї рани і казала, що скоро все загоїться.

– Синку, янголе мій, потерпи…

Я випив води і знесилений заснув. Вранці мама готувала сніданок, дядько Тарас сидів за столом п’яний, схилившись і щось бурмотів. Я поїв, і мама відправила мене на вулицю гратися.

Після прогулянки я повернувся додому. Мами вдома не було. Дядько Тарас сидів, як і раніше, за столом і наливав собі чарку.

– Де моя мама? – спитав я…

– У лікарні твоя мама. Менше вертись буде і чоловіка відволікати! А ти йди і посуд помий, бо матір недомила!

Я розплакався і побіг до сусідів. Там жили бабуся Тамара і дідусь Семен. Від них я дізнався, що сталося. Я дуже непокоївся за маму. Сусіди розповіли, що їй стало зле, і вона викликала швидку. Бабуся Тамара запропонувала залишитися в них на ніч, а на ранок пообіцяла піти зі мною до лікарні, щоб навідати маму.

Наступного ранку бабуся взяла мене за руку і повела до мами. У лікарні нас зустрів головний лікар:

– Мені шкода, але цієї ночі серце твоєї мами не витримало. Вона мала травми, несумісні з життям, і не пережила операцію.

У мене полилися сльози… серце розривалося і дихати стало важче… Я побіг по коридору, зазираючи в кожну палату в надії побачити маму…

– Мамо, рідненька, як я без тебе у цьому світі? Не залишай мене. Я хочу з тобою. Повернись і забери мене.

Бабуся Тамара плакала і казала: “Не плач, синочку… Матуся тепер буде твоїм ангелом… стане оберігати тебе!”

Я вернувся додому, впав на ліжко і ридав, доки не заснув. Дядько Тарас спав у вітальні. Вранці, коли я прокинувся, він увійшов у мою кімнату і, схопивши мене за руку, підняв з ліжка:

– Вийди з моєї квартири, ти, шмаркаче, мамки твоєї більше нема. Тепер квартира моя!

Я взяв найнеобхідніші речі і вибіг з квартири. Сльози заливали очі. Я не знав, куди бігти. Мене прихистили сусіди. Бабуся Тамара подала заяву на дядька Тараса, його заарештували. А вони оформили наді мною опікунство. За законом, квартира дісталася мені. Бабуся здавала її в оренду, і на ці гроші та їхню пенсію ми жили. Я закінчив школу та вступив на бюджет до університету. Отримав гарну спеціальність.

Моїх рятівників-сусідів вже нема на цьому світі п’ять років, але я завжди їх згадую. Вони дали мені шанс на щасливе майбутнє. Якби не вони, я не знаю, що було б зі мною…

Зараз я одружений, маю чудову дружину, двох дітей і сімейний затишок. Але мені так бракує МАТУСІ…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × три =

Також цікаво:

EN54 хвилини ago

Twenty Veiled Brides, One Scarred Hand, and a Bridgeport Garage Deed

My name is Denise Kowalski, and I run event logistics for a catering outfit out of Stamford. Mostly I do...

EN1 годину ago

The Pink Bowl on Vineville Avenue

My name is Dorothy Mercer. Everybody around Macon calls me Miss Dot. I'm seventy-four, I buried my husband Earl six...

EN7 години ago

I Left Three Puppies Behind the Garages. Margaret Holloway Wouldn’t Give Them Back.

My name is Dale Pruitt. I'm thirty-three, I work the lift bay at a tire shop on Route 20 outside...

Storie di vita11 години ago

Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute.

Non chiedo nulla per me… Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute. ❤️ Qualche giorno fa, mia figlia...

Storie di vita12 години ago

La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento, mi sembrò di parlare con una sconosciuta.

«Tu hai capito bene con chi stai parlando?» La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento,...

Storie di vita13 години ago

La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno.

«Mamma? Perché sei ancora qui?» La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno. Mi voltai...

EN16 години ago

Fifteen Percent of Dolan’s Auto That Diane Never Got

People in Erie still tell this story the way my wife's aunt tells it. The ungrateful mechanic who took her...

EN17 години ago

The Stranger in Aisle Nine Warned Daniel About Natalie’s Signature

Daniel Marsh almost skipped the Fry's on Grant Road that Tuesday. He had forty minutes before his first appointment at...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.