Connect with us

Storie di vita

– Забирайся з моєї квартири, тепер це моє місце!

Published

on

Вийди з моєї квартири, ти, шмаркаче, мамки твоєї більше нема. Тепер квартира моя!

Я виріс у чудовій родині. Батьки жили у злагоді і любові. Я був щасливою дитиною, але коли мені виповнилося сім років, тато загинув в аварії. Він вертався з відрядження, коли нетверезий водій врізався в його авто. В один день наше життя з мамою перевернулося.

Ми жили добре, батько завжди дбав про нас. Коли заощадження закінчилися, мама влаштувалася працювати до магазину, щоб хоч якось мене забезпечити. Через два роки на роботі мама познайомилася з дядьком Тарасом. Вона так його полюбила, що запросила жити до нас. Спочатку дядько Тарас був добрим другом. Він попросив мене називати його татом, і мені це подобалось, бо я відразу до нього прив’язався. Здавалося, що життя налагодилося, мама знову стала щасливою. До нас повернувся спокій. Тарас з мамою побралися. Але через два роки вітчим все частіше почав заглядати до чарки.

Через горілку у нас почалися постійні сварки. Мама віднімала у нього пляшку, за що отримувала стусани. Одного вечора я теж вирвав у нього пляшку, за що він перекинув мене на підлогу. Я вдарився головою об кут шафи. Мама прикладала холодний рушник до моєї рани і казала, що скоро все загоїться.

– Синку, янголе мій, потерпи…

Я випив води і знесилений заснув. Вранці мама готувала сніданок, дядько Тарас сидів за столом п’яний, схилившись і щось бурмотів. Я поїв, і мама відправила мене на вулицю гратися.

Після прогулянки я повернувся додому. Мами вдома не було. Дядько Тарас сидів, як і раніше, за столом і наливав собі чарку.

– Де моя мама? – спитав я…

– У лікарні твоя мама. Менше вертись буде і чоловіка відволікати! А ти йди і посуд помий, бо матір недомила!

Я розплакався і побіг до сусідів. Там жили бабуся Тамара і дідусь Семен. Від них я дізнався, що сталося. Я дуже непокоївся за маму. Сусіди розповіли, що їй стало зле, і вона викликала швидку. Бабуся Тамара запропонувала залишитися в них на ніч, а на ранок пообіцяла піти зі мною до лікарні, щоб навідати маму.

Наступного ранку бабуся взяла мене за руку і повела до мами. У лікарні нас зустрів головний лікар:

– Мені шкода, але цієї ночі серце твоєї мами не витримало. Вона мала травми, несумісні з життям, і не пережила операцію.

У мене полилися сльози… серце розривалося і дихати стало важче… Я побіг по коридору, зазираючи в кожну палату в надії побачити маму…

– Мамо, рідненька, як я без тебе у цьому світі? Не залишай мене. Я хочу з тобою. Повернись і забери мене.

Бабуся Тамара плакала і казала: “Не плач, синочку… Матуся тепер буде твоїм ангелом… стане оберігати тебе!”

Я вернувся додому, впав на ліжко і ридав, доки не заснув. Дядько Тарас спав у вітальні. Вранці, коли я прокинувся, він увійшов у мою кімнату і, схопивши мене за руку, підняв з ліжка:

– Вийди з моєї квартири, ти, шмаркаче, мамки твоєї більше нема. Тепер квартира моя!

Я взяв найнеобхідніші речі і вибіг з квартири. Сльози заливали очі. Я не знав, куди бігти. Мене прихистили сусіди. Бабуся Тамара подала заяву на дядька Тараса, його заарештували. А вони оформили наді мною опікунство. За законом, квартира дісталася мені. Бабуся здавала її в оренду, і на ці гроші та їхню пенсію ми жили. Я закінчив школу та вступив на бюджет до університету. Отримав гарну спеціальність.

Моїх рятівників-сусідів вже нема на цьому світі п’ять років, але я завжди їх згадую. Вони дали мені шанс на щасливе майбутнє. Якби не вони, я не знаю, що було б зі мною…

Зараз я одружений, маю чудову дружину, двох дітей і сімейний затишок. Але мені так бракує МАТУСІ…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять + 17 =

Також цікаво:

EN2 години ago

The Locksmith on Dunmore Street

I've cut keys in this town for twenty-six years, and I can usually tell within thirty seconds why someone's really...

EN3 години ago

No Nails on Magnolia Street

The plastic bag is still warm from his pocket when Mark Sullivan sets it on the desk between himself and...

EN3 години ago

Clementine Waited by the Door, and I Almost Said No

My name is Renee Castillo, and for six years I've run intake and adoptions at Mad River Animal Rescue, a...

EN9 години ago

Eleven Years at Carol’s House, Then I Paid My Own Way to Maple Ridge

The smell out here on the terrace is fried catfish from the dining hall vent and somebody's cigarette two tables...

EN13 години ago

Danny Mercer’s 100th House, Paid Off, Toledo, Ohio

In the fall of 1977, Danny Mercer was eighteen, two months out of Rogers High School with no diploma and...

Storie di vita15 години ago

Qualche giorno fa mia figlia mi ha telefonato mentre stavo sistemando la cucina.

A una certa età, il programma ideale per il sabato sera è un pigiama comodo, una tisana calda e nessuno...

EN15 години ago

The $150 the Churro Cart Made Off Kate Hudson’s Kiss Scene on Ninth Avenue

I've run my cart on the corner of West 45th and Ninth for eleven years. Coffee, churros, the occasional bacon-egg-and-cheese...

EN16 години ago

Seven Years in the Shadows, One Night of Courage

At one in the morning, a boy walked into the police station on Elm Street in Rockford, Illinois. He gripped...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.