З життя
– Забирайся з моєї квартири, тепер це моє місце!
Вийди з моєї квартири, ти, шмаркаче, мамки твоєї більше нема. Тепер квартира моя!
Я виріс у чудовій родині. Батьки жили у злагоді і любові. Я був щасливою дитиною, але коли мені виповнилося сім років, тато загинув в аварії. Він вертався з відрядження, коли нетверезий водій врізався в його авто. В один день наше життя з мамою перевернулося.
Ми жили добре, батько завжди дбав про нас. Коли заощадження закінчилися, мама влаштувалася працювати до магазину, щоб хоч якось мене забезпечити. Через два роки на роботі мама познайомилася з дядьком Тарасом. Вона так його полюбила, що запросила жити до нас. Спочатку дядько Тарас був добрим другом. Він попросив мене називати його татом, і мені це подобалось, бо я відразу до нього прив’язався. Здавалося, що життя налагодилося, мама знову стала щасливою. До нас повернувся спокій. Тарас з мамою побралися. Але через два роки вітчим все частіше почав заглядати до чарки.
Через горілку у нас почалися постійні сварки. Мама віднімала у нього пляшку, за що отримувала стусани. Одного вечора я теж вирвав у нього пляшку, за що він перекинув мене на підлогу. Я вдарився головою об кут шафи. Мама прикладала холодний рушник до моєї рани і казала, що скоро все загоїться.
– Синку, янголе мій, потерпи…
Я випив води і знесилений заснув. Вранці мама готувала сніданок, дядько Тарас сидів за столом п’яний, схилившись і щось бурмотів. Я поїв, і мама відправила мене на вулицю гратися.
Після прогулянки я повернувся додому. Мами вдома не було. Дядько Тарас сидів, як і раніше, за столом і наливав собі чарку.
– Де моя мама? – спитав я…
– У лікарні твоя мама. Менше вертись буде і чоловіка відволікати! А ти йди і посуд помий, бо матір недомила!
Я розплакався і побіг до сусідів. Там жили бабуся Тамара і дідусь Семен. Від них я дізнався, що сталося. Я дуже непокоївся за маму. Сусіди розповіли, що їй стало зле, і вона викликала швидку. Бабуся Тамара запропонувала залишитися в них на ніч, а на ранок пообіцяла піти зі мною до лікарні, щоб навідати маму.
Наступного ранку бабуся взяла мене за руку і повела до мами. У лікарні нас зустрів головний лікар:
– Мені шкода, але цієї ночі серце твоєї мами не витримало. Вона мала травми, несумісні з життям, і не пережила операцію.
У мене полилися сльози… серце розривалося і дихати стало важче… Я побіг по коридору, зазираючи в кожну палату в надії побачити маму…
– Мамо, рідненька, як я без тебе у цьому світі? Не залишай мене. Я хочу з тобою. Повернись і забери мене.
Бабуся Тамара плакала і казала: “Не плач, синочку… Матуся тепер буде твоїм ангелом… стане оберігати тебе!”
Я вернувся додому, впав на ліжко і ридав, доки не заснув. Дядько Тарас спав у вітальні. Вранці, коли я прокинувся, він увійшов у мою кімнату і, схопивши мене за руку, підняв з ліжка:
– Вийди з моєї квартири, ти, шмаркаче, мамки твоєї більше нема. Тепер квартира моя!
Я взяв найнеобхідніші речі і вибіг з квартири. Сльози заливали очі. Я не знав, куди бігти. Мене прихистили сусіди. Бабуся Тамара подала заяву на дядька Тараса, його заарештували. А вони оформили наді мною опікунство. За законом, квартира дісталася мені. Бабуся здавала її в оренду, і на ці гроші та їхню пенсію ми жили. Я закінчив школу та вступив на бюджет до університету. Отримав гарну спеціальність.
Моїх рятівників-сусідів вже нема на цьому світі п’ять років, але я завжди їх згадую. Вони дали мені шанс на щасливе майбутнє. Якби не вони, я не знаю, що було б зі мною…
Зараз я одружений, маю чудову дружину, двох дітей і сімейний затишок. Але мені так бракує МАТУСІ…
Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before
I woke at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my mouth...
When Anna Pulled the Cord…
When Emily tugged the string tied around the sack, the fabric loosened slowly, rustling softly. For a moment, it seemed...
**”I See You, Don’t Hide. What Are You Doing in Our Stairwell?” – The Cat Gave a Guilty Look While Silently Shaking Its Frost-Clumped Paws by the Puddle of Melted Ice from Its Fur.**
“I see you, don’t hide. What are you doing in our stairwell?” The cat looked up guiltily, silently shuffling its...
Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before
I woke slumped at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every movement was precise, coldly calculated. She knew: this was no simple return. This was her revenge.
**Diary Entry 12th October** I stepped slowly onto the perfectly trimmed lawn, as if walking onto a stage. Every movement...
The Little Gray Cat Sat by the Vet Clinic Door, Crying… With a Tiny Kitten Lying at Her Feet
A small grey cat sat by the door of the veterinary clinic, mewing softly. At its feet lay a tiny...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every move was precise, coldly calculated. She knew: this wasn’t just a simple return. This was her revenge.
Charlotte stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if walking onto a stage. Every movement was precise, coldly measured....
That Night I Stepped Onto the Street, Not Knowing Where the Road Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stone, Yet I Clutched It Like It Held My Very Freedom.
When I stepped onto the street that night, I had no idea where my path would lead. My suitcase felt...