Connect with us

З життя

«Зачем заводить детей, если нет времени их воспитывать?» — я не стану нянчить внуков и жертвовать своей жизнью

Published

on

«Зачем рожали детей, если теперь не находите времени на них?» — я больше не намерена проводить дни с внуками, жертвуя собственной жизнью.

Я устала молчать. Устала притворяться, будто мне всё нравится, будто я — та самая идеальная бабушка, которая только и мечтает, что нянчить малышей и варить для них бесконечные щи. Но правда в том, что сил больше нет. Мне шестьдесят. Да, я пенсионерка. Но разве это означает, что теперь вся моя жизнь должна крутиться вокруг чужих детей?

Говорю «чужих» не просто так. Внуки — не мои дети. Я уже прошла этот путь. Подняла двоих — Ивана и Дмитрия. Вкладывала в них всё: время, нервы, здоровье, деньги. Сидела у постели, когда болели, утешала, когда капризничали, не спала ночами, сбивая температуру. И ни разу не переложила эту заботу на чужие плечи. Потому что так было правильно. Потому что это был мой выбор — родить, вырастить, отдать им всё.

Теперь они взрослые. У каждого своя семья, работа, заботы. И почему-то все уверены, что я обязана быть на подхвате. Сидеть с внуками, когда им срочно нужно в салон или на встречу с друзьями. Забирать из детского сада, если им вдруг захотелось спонтанно куда-то сходить. Водить по врачам, потому что им некогда. А я?

Я тоже устаю. У меня тоже есть своя жизнь. Подруги, привычки, увлечения. Выйдя на пенсию, я наконец начала делать то, на что раньше не хватало времени. Записалась в хор, хожу в музей, пеку пироги с капустой и пересматриваю советские фильмы. Я живу. Хочу жить.

Но мои сыновья, особенно Ваня, будто этого не замечают. Недавно он просто привёл ко мне внука, даже не спросив:

— Мам, ты же никуда не спешишь? Посиди с ним пару часов.

А я как раз собиралась к Лиде, с которой не виделась полгода. Стояла с чашкой чая в руках и смотрела, как он натягивает куртку и убегает по своим делам. Ни извинений, ни вопроса, свободна ли я. Просто оставил ребёнка, как чемодан в камере хранения.

Я не против внуков. Люблю их, честно. Они весёлые, шумные, пахнут ванилью и детским кремом. Но я не обязана нянчиться с ними, когда кому-то вздумается. Не обязана отменять свои планы. Не обязана отдавать им все свои дни.

В тот вечер, пока я думала, что бы ему приготовить, позвонил Дима. Сказал, что у них будет ребёнок. Я заплакала от радости. Но внутри тут же зашевелилась тревога. Теперь меня будут дергать двое? Один с внуком, другой — с внучкой? И что, жить по расписанию: понедельник — один, вторник — другой?

После звонка я села на диван и задумалась. Неужели это и есть моя старость? Пенсия — не конец, а новый этап. Почему я должна быть бесплатной няней только потому, что детям так удобно?

Я сказала Ване, что в этот раз помогу, но впредь — только по договорённости. Что я не прислуга и не обязанность. Что у меня тоже есть дела. Он обиделся. Назвал эгоисткой. Но разве эгоизм — это желание жить своей жизнью?

Двадцать пять лет я работала без отдыха. Растила детей, выплачивала кредиты, отказывала себе в новых туфлях, чтобы купить им учебники. Не жалею. Но теперь хочу дышать. Встречать рассвет не с кастрюлей манной каши, а с чашкой кофе и газетой. Хочу быть бабушкой, а не служанкой.

Времена изменились. Женщины стали смелее. Мы имеем право на отдых, на личное пространство, на свои желания. Я не против помогать, но помогать — это не значит «живи ради других». Это значит быть рядом, когда сердце зовёт, а не когда кто-то считает это долгом.

Если не справляешься с детьми — может, не стоило их заводить? Я не рожала себе замену. Я растила самостоятельных людей, способных отвечать за свои решения.

Так что да, я буду бабушкой. Но в те дни, когда сама захочу. Когда у меня будет время. И уж точно не в ущерб себе.

И знаете что? Я не чувствую вины. Впервые за долгие годы я чувствую себя на своём месте.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − 5 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Наречена, яка всім до вподоби!

**Така невістка потрібна нам самим!** Оксана розрівняла ніжне пісочне тісто у формі для випічки. Її син Ігор із невісткою Марічкою...

З життя3 години ago

Що чекає на жінку, яка обмежує себе: мудрість великих спостережень

У світі, що нагадує дивний сон, де логіка пливе, як Дніпро в тумані, Еріх Марія Ремарк кидає гострий погляд на...

З життя6 години ago

Ненависть з порогу: перший крок до розкриття таємниць.

Ми її зненавиділи відразу, як тільки вона переступила поріг нашого дому. Кучерява, висока, худа. Світрець у неї був нічого, але...

З життя7 години ago

Забуті миті на порозі магазину

Поки Ганна розплачувалася за покупки, Андрій стояв осторонь. А коли вона почала складати їх у пакети, взагалі вийшов на вулицю....

З життя9 години ago

Закоханість, що плутала серце

Одна жінка закохалася в чоловіка. Відчувала до нього потяг. Подобався їй цей мужчина. Дуже приваблював. Вона думала, що кохає. І...

З життя10 години ago

Димка відразу ж не вподобав дядю, а згодом і зовсім його ненавидів. Мама, нервуючи, промовила це вечора до вісімрічного сина.

Дядю Тараса Борисовича Віталік відразу невподобав, а потім і взагалі його зненавидів. Мати, нервово перебираючи пальцями, промовила того вечора восьмирічному...

З життя13 години ago

Телефонний дзвінок від екс-чоловіка: чому я забула вимкнути звук на ніч?

Так не буває. Телефон дзвонив. Колишній. Навіщо вона забула вимкнути звук на ніч? Замість «Алло» зітхнула, хай знає, що розбудив....

З життя16 години ago

Лукава подруга з непередбачуваним характером

Моя подружка Софійка Зоряна вміє розповідати так, що аж заслухаєшся. Вона яскрава, гостроязична та хитра, але іноді вдає з себе...