Залишаємо її тут на самоті! – казали вони, кидаючи бабусю в сніг.

Залишаймо цю, нехай сама тут помирає! – говорили вони, кидаючи стареньку в замет. Підступники не здогадувалися, що відплата не забариться.

Валентина Петрівна підходила до свого під’їзду. Бабусі на лавочці обговорювали ситуацію з автомобілем, припаркованим поруч кілька днів тому.

– До кого це? – запитала у них Валентина.
– Нам не звітують! – відповіла одна з бабусь. – Мабуть, до Марійки. До нас такі дорогі авто не під’їжджають.
– До нас хіба що на швидкій! – підхопила інша бабуся.

Сусідки ще трохи поговорили, обговорюючи владу і всі плітки. І тут вийшла та сама Марійка, до якої приїхали на дорогому авто. Вона пішла по своїх справах, не звернувши увагу на сусідок і на авто, припарковане прямо на газоні.
Валентина Петрівна поспішила повернутися додому.

– Валентина Петрівна? – промовив чоловік, побачивши на сходовій клітці жінку. – Ви мене пам’ятаєте? Ми з Вами кілька днів тому розмовляли. Я – ваш родич.
– А, Льоша! – впізнавши його, вигукнула Валентина. — Чому не попередив, що приїдеш у гості? Це твоя машина на газоні стоїть?
– Ну, моя.
– Тоді пиши її звідти, поки люди не допомогли! Вирішив авто на квіти ставити!

Родич поспішно вийшов на вулицю, Валентина Петрівна зайшла всередину, щоб заварити чаю. Їй квартиру потрібно продати, не хотілося б залишити сусідів із пом’ятим газоном.

Давно якось до неї приїжджав дядько з сином. Потім родичі не спілкувалися. І ось, молодший об’явився! Але щось у ньому відштовхувало Валентину Петрівну. Багато курить. Молодий ще, а зуби вже жовті. Ну, хоча б приїхав. Жінка вирішила не запрошувати ріелтора, щоб продати квартиру. Краще племіннику заплатити. Але той відмовився від грошей.

Так сталося, що на старості літ Валентина залишилася без чоловіка та дітей. Захотілася їй переїхати ближче до землі. Все ж на свіжому повітрі краще, ніж спускатися кожного разу з четвертого поверху. А в селі є городик. Сили ще є, овочі посадить для себе.
Наприкінці осені знайшовся покупець на квартиру.

– Завтра зима. Давай по весні почнемо продавати, – промовила Валентина Петрівна, вирішивши відкласти купівлю будинку.
– Але будинки подорожчають навесні! – заперечив племінник. – Коли холодно, легше і опалення перевірити. Тим більше, покупець є. Мало що, раптом потім відмовиться?
– Але вдома-то ще не підшукали! Де я жити буду? Знайдемо будинок, тоді й продамо квартиру, – зітхнула Валентина Петрівна.
Олексій погодився.

Довго чекати не довелося. Через кілька днів родич знайшов варіанти підходящого житла. Обрали, і вони поїхали дивитись у село. Подивилась Валентина Петрівна і трохи засмутилася. Всюди потрібен ремонт. Але на виручені за квартиру гроші вистачило б і на будинок, і на ремонт.

Олексій розбирався у будівництві і зміг сказати тітці, у скільки обійдуться їй будматеріали і зарплата робітникам. Обіцяв племінник допомогти.

Старенька бідкалася:
– Зима на носі. Не хочеться мені займатися цими ремонтами. Хочеться увійти в дім і жити, як усі нормальні люди.
– Я ж допоможу Вам! – заспокоював молодий чоловік.

Валентину Петрівну насторожило, що племінник намагається швидше продати квартиру і купити їй хоч якийсь будиночок. Але вирішила, що вигоди Льоша від цього ніякої не отримає, та й її справи йому не зручні. Дякую, що взагалі погодився допомогти.
Обравши собі будиночок, старенька призначила день угоди.

Покупець і нотаріус приїхали вчасно. Олексій усім подав чаю. Шкода стало бабусі продавати житло. Свою квартиру, зрештою. Все життя тут прожила. Що ж, зворотного шляху немає. Вже й речі зібрані, і угода оформлюється.

– Ну ось. Тепер можна і в новий будинок в’їжджати! – сказав племінник, коли папери були підписані.
– Почекай, це прям зараз хіба? Я ще з серванта посуду не винесла, – заперечила було літня жінка, однак Льоша наполягав відвезти її сьогодні. Мовляв, покупцю ж нема де ночувати!

– Ну гаразд, сьогодні так сьогодні. Тільки посуд швиденько зберу, – погодилася Валентина Петрівна.

Невдовзі вони їхали по шосе вантажним автомобілем. Бабуся почала позіхати і заснула глибоким сном. Іноді свідомість поверталася до неї, і вона бачила дорогу у вікно машини, чула, як чоловіки перемовляються.

– Бабусю, ви мене чуєте? – ніби здалеку чувся голос Льоші. Сил відповісти у неї не було.
– Давай залишимо її тут, – знову почула вона, прийшовши до тями. Усе відбувалося, як у тумані. Кинули стареньку прямо в замет.
– Сама помре, – сказав Олексій.

Дійшло до старенької, що обманув її племінник. Здається, в чай він щось підмішав, щоб вона заснула і дарчу підписала. Заплющивши очі, Валентина приготувалася зустріти смерть.

Тим часом за тим, що відбувалося, спостерігала дівчина. Проїжджаючи повз зупинившуся біля узбіччя машину, вона подумала, що водій потребує допомоги, і вирішила зупинитися. Однак пізніше побачила, як чоловіки щось з машини тягнули, прямуючи до лісу. Йшов сильний сніг. Молода жінка зацікавилася, навіщо людям серед траси вивантажувати щось та ще й у негоду. Може, злочинцями виявилися?
Трохи від’їхавши і вимкнувши фари, дівчина приготувалася чекати. На всякий випадок записала номер машини. Коли незнайомці сіли та поїхали, вона поспішила туди, куди вони везли пакунок. Побачивши літню жінку, вона доторкнулася до пульсу. Жива! Але без свідомості. Молода рятівниця одразу подзвонила чоловікові й повідомила про бабусю.

Коли приїхав чоловік, вони разом перенесли стареньку до машини. По дорозі Валентина Петрівна прийшла до тями.

– Де я? – запитала вона.
– Ми Вас знайшли, – відповіла Ірина. – Ви пам’ятаєте, як опинилися в снігу?
– Так. Пам’ятаю. Ми з племінником продавали квартиру. Потім чай пили. Цей чай… Льоша щось мені в нього насипав. Потім їхали в село, двоє мене кинули в замет. Позбувся тітоньки родич!
– Давайте, я Вас розітру, – запропонувала дівчина, дістаючи з аптечки крем.
– З Вами тепліше, – усміхнулася бабуся. – Так би пропала я.

А пізніше родина Ірини та сама Валентина Петрівна звернулися до поліції. По справі старенької почалося розслідування.
Молода жінка запропонувала Валентині пожити у них з чоловіком. Усяке в житті буває, адже поки квартиру повернеш, своя покрівля над головою потрібна.

Через кілька тижнів літній жінці повернули її квартиру. Олексія та його спільника посадили за махінації. А навесні, як і планувала Валентина, вона продала квартиру і придбала будиночок у селі. Ремонт там не вимагався, і бабуся з радістю зайнялася городом. Літом в гості Ірину з чоловіком запрошувала. Доброту цієї родини старенька не забула ніколи.