Connect with us

З життя

«Залишений, але не самотній: як бабуся стала мені батьками на 26 років»

Published

on

«Покинутий, але не самотній: як бабуся замінює мені батьків уже 26 років»

Батьки є, але їх немає
Буде несправедливо сказати, що в мене немає родини. Батько та мати живі, у них своє життя, десь далеко від мене. Вони, напевно, щасливі, будують кар’єру, подорожують, можливо, навіть люблять одне одного. Може, зраджують, а може, терплять одне одного просто зі звички. Я не знаю.

Знаю тільки одне – скільки себе пам’ятаю, поруч була тільки бабуся.

Її всі звуть Марія Іванівна, але для мене вона просто – бабуся Маша.

Вона взяла мене до себе, коли мені було лише шість місяців. Мама перестала годувати мене грудьми, і з тих пір про мене дбала лише вона. Мені зараз 26, а бабуся все так само поруч.

Сказати, що я її люблю – нічого не сказати. Вона не просто моя родина, вона мій друг, моя порадниця, єдина справжня людина. Я можу з нею сидіти на кухні до пізньої ночі, мовчки палити, говорити про все або ні про що, а іноді – просто наливати собі горілку, коли душа рветься від болю.

Бабуся – єдине, за що я дякую долі.

Вона навчила мене всього Бабуся Маша не балувала мене, але й суворою не була. Вона знала, що я повинен вміти жити самостійно.

Вона навчила мене пришивати ґудзики, штопати шкарпетки, підшивати джинси. Я вмію варити супи, пекти пироги, смажити картоплю і навіть готувати обіди на газовій плиті, коли вимикають світло.

Вона навчила мене не скиглити. Якщо холодно – отже, час утеплюватись. Якщо немає грошей – значить, треба шукати вихід. Якщо хтось пішов з твого життя – значить, не твоє.

Та найбільше вона навчила мене любити книги.

Кожне свято – чи то день народження, Новий рік чи просто гарний день – вона дарувала мені книгу. З часом у мене зібралася ціла книжкова шафа, і хоча сьогодні всі читають електронні книги, я досі люблю запах паперу. Це запах справжнього світу, живого.

Бабуся навчила мене, як повинен пахнути дім.

Справжній дім пахне щойно випеченим хлібом, молоком, корицею.

Справжній дім – це коли тебе чекають.

Мої друзі після школи приходили в порожні квартири, їли холодну їжу з холодильника і робили уроки самі. А я приходив додому, де завжди було тепло, де на плиті стояв гарячий борщ, а бабуся сиділа біля вікна і чекала на мене.

Я вдячний за це.

Моя мрія Я завжди мріяв про одне – відкрити свою маленьку книжкову крамницю.

Я уявляю її в усіх деталях: дерев’яні полиці, затишні крісла, аромат кави і свіжої випічки. Люди будуть приходити, сідати, гортати книги, пити чай чи какао.

Я поставлю кілька столиків, буду готувати для своїх гостей найсмачніші пироги за бабусиними рецептами.

Я знаю, що в мене все вийде.

Бо бабуся завжди казала мені: «Головне – робити все з душею».

Вона щаслива, що я закінчив університет, знайшов гарну роботу. Я викладач – навчаю дітей, даю їм знання, але сам мрію про інше.

Бабуся мріє побачити мене одруженим, з дітьми. Вона хоче няньчити правнуків, як колись няньчила мене.

Але спочатку – моя мрія.

Я не казав бабусі, але нещодавно дізнався: мій батько продав спадкову землю, забрав свою частину і не дав мені ані копійки.

Але його брат – мій дядько, людина із золотими руками – обіцяв допомогти. Він хоче вкласти гроші в мою книжкову крамницю, допомогти з ремонтом, з меблями.

Бабуся завжди приймала його як рідного сина. Може, тому він і погодився мені допомогти.

Я хочу зробити її щасливою.

Я хочу, щоб вона пишалася мною.

Щоб, заходячи в мою книжкову крамницю, вона могла сказати: «Це зробив мій онук».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + 2 =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

Маю право на кохання

Маю право на любовь “Чому мене не розуміють рідні?” часто думала Оксана останнім часом, хоча зараз вона почувалася щасливою. Замість...

З життя48 хвилин ago

Чоловік врятував левеня з річки, але за мить його оточив цілий прайд: він вже попрощався з життям, коли сталося неймовірне

Група туристів у відкритому позашляховику неспішно їхала степами, милуючись зеленню після недавніх дощів. Погода була теплою, а повітря наповнювали співи...

З життя48 хвилин ago

Непереможний дух

Ота така невгамовна З дитинства Соломія мріяла стати лікарем. Жила з батьками в невеличкому селі, до школи бігала аж три...

З життя2 години ago

Останнє бажання ув’язненого — побачити свого пса востаннє: але коли собака увійшла до тюремної камери, сталося щось неймовірне

Останнім бажанням увязненого було побачити свою собаку востаннє: але як тільки пес увійшов до тюремної камери, сталося щось несподіване.Перед остаточним...

З життя3 години ago

Час прийшов!

Ну нарешті. Виходячи заміж, Оксана навіть не підозрювала, що у її нового чоловіка Тараса є шкідлива звичка. Вони зустрічалися недовго,...

З життя3 години ago

Собака вискочила на дорогу та ледь не потрапила під авто: я різко гальмував, а вона дивилася на мене й голосно гавкала, аж поки я не помітив ОЦЕ в траві…

Сьогодні сталося щось неймовірне. Я їхав автотрасою біля Києва, зайнятий своїми звичними справами. Дорога була майже порожня: кілька машин пролітали...

З життя4 години ago

Під час весілля мій чоловік відрізав велетенський шмат торта, розмазав його мені по обличчю й голосно сміявся: ось як я йому відплатила

Під час весілля мій чоловік взяв величезний шматок торта, розмазав його мені по обличчю й голосно сміявся. Я вирішила йому...

З життя5 години ago

Немовля знайдене живою у рюкзаку, наполовину закопаному в крижаній річці — але шокуюча правда про порятунок приголомшила слідчих і викликала обурення громади

Світанок застав місто у холодній тиші. Звичайний патруль поліцейського Данила Коваленка та його службового пса, Бурю, нічого не обіцяв. Та...