Connect with us

З життя

Заміжня, але на самоті

Published

on

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. — Чоловік у тебе є чи ні? Вчора Андрія бачила, він із твоєї квартири виходив, а сьогодні вранці зустріла його біля метро з якоюсь блондинкою!

Олена зітхнула, поклала газету й запросила сусідку до кухні. Чай якраз закипав.

— Сідайте, Ганно Іванівно. Усе не так просто, як здається. Так, Андрій — мій чоловік. Офіційно. Штамп у паспорті вже сім років. Але живемо окремо. Кожен у своїй оселі.

— Як це окремо? — сусідка плюхнулася на стілець, явно налаштовуючись на довгу розмову. — Що це за сім’я така? І навіщо тоді взагалі заміж виходила?

Олена поставила гості чашку чаю, сіла навпроти. За вікном крапав жовтневий дощ, краплі стікали по шибці, немов сльози. Саме в таку погоду сім років тому вони з Андрієм подали заяву до ЗАГСу.

— Виходила з кохання, звісно. Гадала, житимемо, як усі нормальні сім’ї: діти, дача, спільний побут. Та ні! — Олена гірко посміхнулася. — За півроку зрозуміла, що ми різні, як небо й земля. Він любить галасливі компанії, я — тишу. Він розкидає речі, я люблю лад. Він може тиждень не митися, а я без душу й дня не витримаю.

— То розлучися! — махнула рукою Ганна Іванівна. — Навіщо мучитися?

— А ось тут починається найцікавіше. Розлучитися не можемо. Квартира в нас одна, приватизована на двох ще до весілля. Купували разом, платили навпіл. Андрій каже: якщо розлучимося, треба продавати житло, ділити гроші. А куди нам потім? Знімати? Так ми вже не молоді, мені сорок три, йому сорок п’ять. Де такі гроші на оренду?

Ганна Іванівна задумливо кивнула. Проблему вона зрозуміла.

— І що ж ви вигадали?

— А ось що. Андрій живе в тій квартирі, а я купила собі маленьку однушку на околиці. Дешевеньку, зате свою. Плачу іпотеку, та зате ніхто мені не заважає. Заходить він до мене інколи, коли самотньо
Сидить вона в тиші, гладить Мурку, а дзвінкі колиски у сусідів нагадують, що комфорт душі важливіший за звичну картину щастя — нарешті холод кави здається теплом вибору, що відповідає серцю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 2 =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя3 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя6 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя6 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя9 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя10 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...

З життя12 години ago

Право на помилку.

Соломія дізналася про батькову коханку випадково. Того дня вона пропустила школу, аби супроводжувати подругу до тату-майстра. Необачно було йти до...

З життя13 години ago

Розрив, що врятував моє життя

— Олесю, ти що робиш?! — голос Богдана гримів по всій квартирі. — Куди це ти зібралася в такому вигляді?!...