З життя
Запізнілий шлюб: Вперше заміж у 55 років
Мій запізнілий чоловік… Вперше заміж у 55… Минули вже п’ять років після того, як ми влаштували весілля… Зараз мені 60, а моєму чоловіку – 65… Немає нічого дивного в тому, що я вийшла заміж у 55 років… У наші дні може трапитися будь-що… Дивно лише те, що це був мій перший шлюб і перший шлюб мого чоловіка… І уявіть собі, я ніколи не збиралася виходити заміж! Ще в молодості, коли мені ще не було двадцяти, мене покинув хлопець, якого я дуже кохала… Його звали Слава. Він залишив мене на п’ятому місяці вагітності… Спочатку, Господи прости, я хотіла звести рахунки з життям, але потім взяла себе в руки і заприсяглась ніколи не виходити заміж… Не хотіла, щоб поряд зі мною був ще один негідник, який втече при першій можливості… Я дотрималась слова… Виросла і вийшла заміж моя донька, з’явилися онуки, а я, наче впертий осел, тягнула самотнє життя… І не можу сказати, що чоловіки не залицялися… Ще скільки! Але характер у мене впертий: якщо вже задумала щось – обов’язково виконую… Але життя самотньої жінки зробило мене позбавленою жіночої привабливості, грубуватою… Проте доля – непередбачувана «пані»… І я хочу розповісти, як одному чоловіку таки вдалося мене взяти за руку і повести під вінок…
Коли я вийшла на пенсію, як і всі пенсіонери, вирішила зайнятися грядками… Від батьків мені залишилася невелика дачна хата із клаптиком землі. Добиралася я електричкою. Дорога займала трохи більше години, тому я брала журнал з кросвордами, щоб скоротити час. Одного разу, на одній із зупинок, до мене підсіли чоловік і жінка (схоже, подружжя) і невеликий старенький чоловік. Спочатку всі мовчали. Потім я почула тихий голос своєї сусідки:
– Славо, давай заїдемо до дітей, допоможемо – несміливо сказала жінка. – Ти ж батько…
Та тут гуркіт поїзду перебив гучний голос її чоловіка.
– Ти що, дурна, хочеш, щоб я на колінах повзав перед цими недоумками?
Далі посипалася така нецензурщина на адресу жінки і дітей, що я невільно подивилася на сусідів. Мої очі зупинилися на обличчі того, хто кричав і я остовпіла. Це був Слава! Той самий Слава, що багато років тому залишив мене вагітною! Він зовсім не змінився, лише риси обличчя змаршрувалися від віку й злоби. Він був таким же великим, як і в молодості. Слава, звісно, мене не впізнав, але, зловивши мій погляд, істерично викрикнув:
– А ти на що дивишся! Відверни очі, бо вдарю!
Я заклякла. Руки й ноги не слухались: чи то від несподіванки, чи то від страху. І тут сталося щось дивовижне. Невеликий старенький чоловік, що сидів навпроти, рішуче встав між мною й Славою та впевнено промовив:
– Якщо ти не припиниш ображати жінок, матимеш справу зі мною. Чоловік, який так говорить з жінками, для мене – нуль. Я тебе в баранячий ріг зігну!
У мене серце піднялося в п’ятки! Який «баранячий ріг»?! Та Слава його розчавить! Вже налаштувалась захищати свого заступника, як раптом Слава знітився, втягнув плечі в себе і щось невнятно пробурчав. І тоді я зрозуміла, що цей «герой-крикун» лише перед жінками силу показує. А перед справжнім хоробрим чоловіком одразу пасує. І через нього… (немає слів!) я все життя зіпсувала собі?! Сльози навернулися на очі. Все сталося швидко, як у фільмі, де тридцять років промайнуло за хвилину.
Слава з дружиною зійшли через дві зупинки, і я заплакала. На душі було порожньо і гірко.
– Навіть сльози не зіпсують вашого милого обличчя, – усміхався до мене мій заступник. Тепер він не здавався мені «маленьким чоловічком». Переді мною сидів мужній і хоробрий чоловік. Його звали Федір Борисович, відставний військовий. Так я познайомилася зі своїм майбутнім «запізнілим» чоловіком. І раптом зрозуміла, що вперше за довгі-довгі роки я хочу вийти заміж, хочу відчути себе коханою жінкою. Так і сталося. Ми з Федором дуже щасливі. Все ж таки життя мудро все розставляє по своїх місцях. І не має значення, скільки тобі років. Бо навіть осінь життя може наповнитися любов’ю і щастям.
I’ve Had Enough of Impromptu Weekend Visits: How My Brother-in-Law’s Family Took Over Our Home (and My Life) Until I Finally Stood My Ground – Was I Wrong to Set Boundaries When Uninvited Guests Showed Up With Kids, Expected Meals, and Never Asked About Our Plans?
I’ve simply had enough of you lot turning up every weekend! Perhaps youve met the sort of person who genuinely...
How Can a Mother Do Such a Thing? She Sent Her Four-Year-Old Son to a Children’s Home Rather Than Get Him Treated – A Tale of Heartbreak, True Friendship, and a Second Chance at Family
How on earth do such mothers exist! She sent her own child off to a childrens home because she couldnt...
My Sister-in-Law Spent Her Summer at a Holiday Resort While We Renovated the House, and Now She Expects to Live in Comfort With Us We suggested pitching in together with my sister-in-law to renovate the family home, but she flatly refused, claiming she didn’t need it. Now she wants to move in with us because her half has no modern comforts—her own fault! The house belonged to my husband’s grandmother, and after she passed, it was split between my husband and his sister. It was old and neglected, but we decided to renovate and make it our home. It’s a semi-detached property with two entrances, so two families could live there comfortably without getting in each other’s way. The garden and outbuildings are shared, and both sides have the same number of rooms. The inheritance was sorted after we married, and everything went smoothly. My mother-in-law immediately declined her share—she was a city person through and through. She told her son and daughter to do as they liked. My husband and my brother-in-law scraped together enough to repair the roof and shore up the foundations. We wanted to keep going, but my sister-in-law threw a tantrum. She wanted nothing to do with this “shabby old cottage.” Her husband just kept his head down—he never argues with her. We planned to move in. The village was close to town, we had a car, and were sick of living in a cramped one-bedroom flat. Building from scratch would’ve cost a fortune. For my sister-in-law, the house was just a holiday destination—she’d pop over in summer to barbecue or relax. She told us not to count on her help. Over four years, we completely renovated our half: bathroom, heating, electrics, new windows, even a conservatory. We took out loans, but it was worth chasing our dream. We worked tirelessly, day and night. All this time, my sister-in-law jetted off on holidays, showing no interest in the house or her share. She lived for pleasure—until she had a baby and went on maternity leave. That was the end of her travels and her cash flow. Suddenly, she remembered her share. With a baby in tow, she wanted space and fresh air for him to run around. By then, our half was finished and we’d let out our old flat. We never touched her side, but it had deteriorated badly over the years. I don’t see how they could have stayed—no heating, outdoor loo, it was unliveable. Even so, she turned up with her suitcase and begged to stay “just a week”—I let her in. Her son is loud, and like her, she does whatever she wants with no regard for anyone else. I work from home, so it drove me mad; I moved in with a friend for a bit, who actually appreciated having someone look after her house while she was away. I ended up staying away almost a month. First at my friend’s, then my mum fell ill and needed care. Honestly, I forgot about my sister-in-law, assuming she’d long since gone home. Imagine my shock when I returned and found her still there, making herself at home. I asked when she planned to leave. “Why would I go anywhere? I have a small child and I’m comfortable here,” she replied. “We’ll take you back to town tomorrow,” I said. “I don’t want to go.” “You haven’t even bothered to clean your side, so back you go—this isn’t a hotel.” “You’ve no right to throw me out! This is my house!” “Your house is on the other side of the wall. Go stay there.” She tried to turn my husband against me, but he also told her she’d outstayed her welcome. She sulked and left. A few hours later, my mother-in-law started ringing: “You had no right to kick her out—it’s her property!” “She could have stayed in her own half, she’s the lady of that house,” my husband said. “With a child? There isn’t even heating or a proper loo! You should have looked after your sister.” My husband finally lost his patience and told his mum everything: how we’d offered to renovate together, how it would have cost less—and she’d refused. Why was everyone blaming us now? We offered to buy her out—she named a price so high we could have bought a brand new house for it. Not a satisfactory solution for us. Now there’s constant tension. My mother-in-law is perpetually offended. Alina is a nuisance. They visit rarely, but when they do it’s noisy parties, petty sabotage, and damages in the garden. We’ve decided to build a fence and completely separate our section. There’s no more compromise—that’s what my sister-in-law wanted.
My sister-in-law spent her holidays at a cosy seaside resort while we were knee-deep in renovating our house, and now...
She Thought Her Husband Had a Big Appetite—Turns Out His Sister Was Stealing Food from Their Fridge
So, picture thisIm standing in front of my fridge, door wide open, absolutely baffled where all the foods vanished to....
My Childhood Friend Came to Visit—She Chose Not to Have Children, Preferring to Live for Herself and Now at 60 Has No Regrets About Her Life Choices
An old childhood friend of mine came for a visit. She never had childrenshed decided long ago not to. She...
I Came to Visit Because I Missed You, But My Own Grown Children Feel Like Strangers – A Mother’s Story of Disappointment and Longing for Closer Family Ties
I arrived to visit, missing you, but children feel like strangers now Diary Entry Parents are meant to always care...
Move Over, We’re Planning to Live Here for the Next Ten Years: When Family Turns Up Expecting a London Flat, Entitlement, and Old Promises Come Crashing Down
Move Over, Well Just Live Here For Ten Years My mother-in-law paused for a moment, then declared, Oh, Jenny, Vals...
I’ve Had Enough of Uninvited Weekend Visits! How My Brother-in-Law’s Family Turned Our Home into Their Holiday Retreat—And How I Finally Took Back My Weekends Without Offending Anyone
Im absolutely fed up with you lot showing up every weekend! Perhaps youve come across that sort of person who...