Connect with us

З життя

Затворенная дверь: я чувствую себя чужой в их мире

Published

on

Невестка захлопнула дверь у меня перед носом: словно я чужой человек в их семье.

— Мой сын женат уже пять лет, а я за все это время ни разу не переступала порог их дома. Даже на минуту. Невестка сразу дала понять — гости ей не нужны, — с дрожью в голосе говорит 60-летняя Татьяна Ивановна из Екатеринбурга.

Сын живёт с женой в её квартире — небольшая однушка в центре. Двоим хватает. Они мечтают о большем, копят, работают. Вроде бы всё разумно, всё понятно.

— Пока детей не было, я не лезла. Они с утра до ночи в делах, я на своей даче — каждый при своём. Виделись только по праздникам, звонили часто. Меня всё устраивало, — вздыхает женщина.

Но потом всё переменилось. Невестка Татьяны Ивановны, Катя, еле выносила дочку, роды дались тяжело. Молодая мать чудом осталась жива. Свекровь навещала её в больнице, носила лекарства, переживала, помогала чем могла. После такого она и подумать не могла, что с рождением внучки её просто оттолкнут.

— Катя ещё до родов твердила, что хочет растить ребёнка без посторонних. Но я думала — просто слова. Не выспится, устанет — и сама попросит помощи. Я-то знаю, каково это — одной тянуть ребёнка, — с болью признаётся Татьяна Ивановна.

Она вспоминает, как её собственная мама выручала, когда она растила Диму. Готовила, убирала, гуляла с ним, пока она отдыхала. Та помощь была бесценной.

— Приехала на выписку, как полагается — с цветами, подарками, слёзы на глазах. Обняла сына, поздравила Катю. А они просто подбросили меня до дома, сказали: «Хотим отдохнуть, давай потом». Ни «зайди на чай», ни «посиди». Будто я лишняя.

Первый месяц они вообще никого не подпускали к малышке. Катя твердила про «адаптацию» и «семейное время». Ладно. Месяц подождём. Но прошёл второй… третий… Уже полгода, а дверь так и закрыта.

— Гуляем только на улице. Катя может сунуть мне коляску и сказать: «Пройдись, я домой — стирка». А сама — только успеваю отвернуться, дверь уже хлопнула. Я даже порог не переступала. Ни разу. За всё это время, — горько качает головой свекровь.

Сначала Татьяна Ивановна злилась. Плакала, не понимала. Потом смирилась.

— Хорошо хоть гулять разрешает. Хоть вижу внучку. Хоть не прячет её совсем. Хожу с ней по парку, песни пою, а потом возвращаю коляску — и снова прощай.

Иногда она ловит себя на мысли — может, в чём-то виновата? Или у Кати свои причины? Но ясных ответов нет. Только холодная дистанция, будто они не родня, а случайные соседи.

А как думаете вы? Есть ли у молодой матери право так себя вести? Или это просто чёрствость? Как бы вы поступили на месте Татьяны Ивановны?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × чотири =

Також цікаво:

З життя44 хвилини ago

Офіціант пригостив обідом двох сиріт, а через 20 років вони його знайшли – історія, яка зворушила Україну

**Щоденник Миколи Білого**Снігова заметіль вкрила тихий провінційний городок Світличне, наче накинула на нього білосніжну ковдру, поглинувши всі звуки.По шибках вікон,...

З життя46 хвилин ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який потряс усіх!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки у тихе золоте ранок. Сонячне світло крізь вікно...

З життя2 години ago

– Я запросив маму й сестру до нас на Новий рік, – раптом оголосив чоловік ввечері 30 грудня. – Встигнеш усе приготувати?

Я запросив матір і сестру до нас на Новий рік, повідомив сам увечері 30 грудня. Встигнеш усе приготувати? Нарешті довгоочікувані...

З життя2 години ago

Неодмінність вибору

Піти чи залишитися Оксана відчинила двері й здивувалася, побачивши доньку Марійку та незнайомого хлопця, який привітно посміхався. Привіт, мамо, знайомся,...

З життя3 години ago

Фу, жебрачка! — кривилися перехожі, дивлячись на бабусю в багнюці. Та почувши слова малятка — оніміли

“Фу, жебрачка!” кривилися перехожі, дивлячись на бабусю, що лежала у калюжі. Але коли почули слова малого завмерли.“Фу, жебрачка!” відтягнула свого...

З життя3 години ago

Несподівана зрада жінки

Жіноча хитрість Досі Дмитро лишається вільним чоловіком. Хоч і збирався одружуватися всерйоз, але логіки своєї нареченої так і не зрозумів....

З життя4 години ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя5 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...