Connect with us

З життя

Затворенная дверь: я чувствую себя чужой в их мире

Published

on

Невестка захлопнула дверь у меня перед носом: словно я чужой человек в их семье.

— Мой сын женат уже пять лет, а я за все это время ни разу не переступала порог их дома. Даже на минуту. Невестка сразу дала понять — гости ей не нужны, — с дрожью в голосе говорит 60-летняя Татьяна Ивановна из Екатеринбурга.

Сын живёт с женой в её квартире — небольшая однушка в центре. Двоим хватает. Они мечтают о большем, копят, работают. Вроде бы всё разумно, всё понятно.

— Пока детей не было, я не лезла. Они с утра до ночи в делах, я на своей даче — каждый при своём. Виделись только по праздникам, звонили часто. Меня всё устраивало, — вздыхает женщина.

Но потом всё переменилось. Невестка Татьяны Ивановны, Катя, еле выносила дочку, роды дались тяжело. Молодая мать чудом осталась жива. Свекровь навещала её в больнице, носила лекарства, переживала, помогала чем могла. После такого она и подумать не могла, что с рождением внучки её просто оттолкнут.

— Катя ещё до родов твердила, что хочет растить ребёнка без посторонних. Но я думала — просто слова. Не выспится, устанет — и сама попросит помощи. Я-то знаю, каково это — одной тянуть ребёнка, — с болью признаётся Татьяна Ивановна.

Она вспоминает, как её собственная мама выручала, когда она растила Диму. Готовила, убирала, гуляла с ним, пока она отдыхала. Та помощь была бесценной.

— Приехала на выписку, как полагается — с цветами, подарками, слёзы на глазах. Обняла сына, поздравила Катю. А они просто подбросили меня до дома, сказали: «Хотим отдохнуть, давай потом». Ни «зайди на чай», ни «посиди». Будто я лишняя.

Первый месяц они вообще никого не подпускали к малышке. Катя твердила про «адаптацию» и «семейное время». Ладно. Месяц подождём. Но прошёл второй… третий… Уже полгода, а дверь так и закрыта.

— Гуляем только на улице. Катя может сунуть мне коляску и сказать: «Пройдись, я домой — стирка». А сама — только успеваю отвернуться, дверь уже хлопнула. Я даже порог не переступала. Ни разу. За всё это время, — горько качает головой свекровь.

Сначала Татьяна Ивановна злилась. Плакала, не понимала. Потом смирилась.

— Хорошо хоть гулять разрешает. Хоть вижу внучку. Хоть не прячет её совсем. Хожу с ней по парку, песни пою, а потом возвращаю коляску — и снова прощай.

Иногда она ловит себя на мысли — может, в чём-то виновата? Или у Кати свои причины? Но ясных ответов нет. Только холодная дистанция, будто они не родня, а случайные соседи.

А как думаете вы? Есть ли у молодой матери право так себя вести? Или это просто чёрствость? Как бы вы поступили на месте Татьяны Ивановны?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − чотирнадцять =

Також цікаво:

З життя29 хвилин ago

Загадка давнього знімка

**Таємниця старої фотографії** Микола та Оксана навчалися в одній групі. Дівчина як дівчина, нічим особливим. Але чи то час настав...

З життя1 годину ago

Розумний вибір на порозі!

Думай, хлопче, думай Олег зупинив машину біля заправки. — Дев’яносто п’ятий, повний бак, — кинув він хлопцю на заправці та...

З життя2 години ago

Я прагнула до щастя

Марійка відкинула ковдру, перевернула подушку на інший, менш вологий бік і знову лігла. Прохолодніше стало, але заснути все одно не...

З життя4 години ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя5 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя6 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя7 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя7 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...