Connect with us

Storie di vita

Завітали до мами.

Published

on

Ми приїхали до мами. Заходимо в під’їзд, а там сидить хлопчик років п’яти і плаче невтішно.
— Що сталося? — питаю. — Чому плачеш?
Він відповідає:
— Я до бабусі приїхав. Вийшов у двір погуляти, повернувся, а вона двері не відчиняє.
Кажу:
— Не потрібно так розстроюватись. Бабуся, напевно, в магазин вийшла, зараз повернеться.
А він і далі плаче, аж тремтить. Маленький такий, що аж серце стискається.
— А як тебе звати?
— Ром-а-а-н…
— З якої ти квартири?
— Із вісімна-а-адцятої…
А у вісімнадцятій квартирі нові мешканці, я їх ще не знаю. Подзвонила туди — тиша. Не можна ж залишати плачучого малюка на сходах?
— Ходімо до нас, — кажу, — Романе, у гості. А бабусі записку залишимо в дверях.

Прийшли додому. Поки чоловік його розважав, я написала записку: “Роман у кв. 28”. Спустилася, засунула в дверну щілину.
Повертаюся, Роман вже з моїм величеньким хлопчиком грається машинками на підлозі, все добре.

Вмила його, питаю:
— Борщу будеш?
— Буду.

Він з’їв тарілку борщу, аж ложка миготіла.
— На друге голубці. Будеш?
— Буду.

Апетит завидний, не причепишся. Два голубці з’їв за раз.
— Тобі компот чи сік?
— Мені чай.

Я трохи здивувалася, бо коли мені було 5 років і в домі був компот чи сік, ніхто б мене не примусив пити чай.
Ну добре.
Сидимо, п’ємо чай з вафельним тортом, Роман з моїм чоловіком розмовляє.
Обговорили всі суто чоловічі питання: які бувають марки машин, яку вони розвивають швидкість та інше важливе.

Прийшла моя мама.
Пояснюю їй появу гостя.

Мама каже:
— Незвично. У 18-й квартирі живе дівчина приблизно твого віку.
Я нічого дивного в цьому не побачила.
Сорокарічна дівчина цілком може бути бабусею п’ятирічного онука, хто ж їй заборонить.
Мама вважала мій аргумент досить переконливим і теж почала розважати гостя.
Дістала коробку з іграшками, і тут почалися їх розваги.

Приблизно через годину дзвінок у двері.
Відчиняю — на порозі жінка мого приблизно віку.
— Добрий день, — каже. — Я ось з роботи приїхала, а у мене в дверях записка. Ви, мабуть, квартирою помилилися?

Мене насторожило те, що вона приїхала з роботи. Те, що ім’я Роман нічого їй не каже, здивувало.
— У вас онук не губився часом? — питаю.
— У мене онуків поки немає, — відповідає.

Так, головоломка не складається. Повертаюся в кімнату. Там усі зайняті: мама вантажить кубики в самоскид, чоловік прив’язує до самоскида мотузку, начальник транспортного цеху Роман роздає всім вказівки.
— Романе, — кажу я, — ти з якої квартири насправді?
— З вісімнадцятої, — не відриваючись від процесу каже Роман.
— А цю тітку знаєш?
Роман обертається, мигцем дивиться на хазяйку 18-ї квартири, байдужо кидає “Ні” і повертається до справ.
— І вона тебе не знає, — кажу я. — Хоча живе в 18-й квартирі.

Водій самоскида та грузчик зупиняються й дивляться на Романа.
— Не живе, — запевняє нас Роман і намагається продовжити гру.

Усі перевели погляд з Романа на жінку мого віку.
— Я живу у вісімнадцятій, — перелякано бурмоче вона. — Але це не мій хлопчик, чесне слово, не мій.

Я можу зрозуміти, чому вона так злякана: у моєї мами таке лице, наче вона ось-ось кине в неї кубиком.
— Стоп гра, — кажу я і сідаю на підлогу поруч з Романом. — Давай спочатку. Звідки ти до бабусі приїхав?
— З Києва.
— А адресу свою київську знаєш?
Називає адресу: вулицю, будинок, квартиру.
— А бабусину адресу знаєш?

Називає адресу бабусі, і все стає зрозумілим.
Маленький бешкетник з друзями у своєму дворі грався, і в процесі гри вони непомітно перемістилися у двір сусідній.
Потім друзі розбіглися по домам, і наш герой теж пішов додому, чого йому одному на вулиці робити.
Доми типові, як дві краплі води схожі.
Замість бабусиного приходу старший прийшов у наш.
У двері постукав — ніхто не відчинив.
Він злякався і заплакав.

Все просто.
Сунули Роману машинку на добру пам’ять, взяли його на руки і понесли до бабусі.
Яка там, напевно, вже побіліла від переживань, якщо ще жива.

Прибігаємо в сусідній двір.
Чуємо удалині голос, що кличе ніжно:
— Рома! Ромааа! Ромаан!

Біжимо на цей голос.
Бачимо до смерті перелякану жінку мого віку.
— Ваш?
— Наш!

І з риданнями кидається на груди одразу всім нам.
Заспокоїли, пояснили, засміялися.
У бабусі був нервовий сміх, треба сказати.
А Роману байдуже, у нього нова машинка, чого ви там всі галасуєте, не даєте зосередитися на грі.

Бабуся так дякувала, що ми поспішили піти, поки вона зовсім не розсипалася від подяки.
Даємо задній хід, чуємо, вона каже:
— Романе, швидше обідати, ти ж голодний.
— Я вже поїв, — відповідає Роман, водячи машинкою по асфальту.
— Він вже поїв, — піддаю я, обертаючись. — Перше, друге і чай.
— Дивина! — дивується бабуся. — Він так погано їсть, ложку супу не змусити з’їсти.

Я з подивом піднімаю брову, згадуючи, які порції Роман ум’яв, а він відволікається нарешті від машинки і кричить нам:
— Бувайте! Я завтра ще прийду!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × три =

Також цікаво:

EN2 години ago

I Left Three Puppies Behind the Garages. Margaret Holloway Wouldn’t Give Them Back.

My name is Dale Pruitt. I'm thirty-three, I work the lift bay at a tire shop on Route 20 outside...

Storie di vita6 години ago

Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute.

Non chiedo nulla per me… Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute. ❤️ Qualche giorno fa, mia figlia...

Storie di vita7 години ago

La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento, mi sembrò di parlare con una sconosciuta.

«Tu hai capito bene con chi stai parlando?» La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento,...

Storie di vita7 години ago

La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno.

«Mamma? Perché sei ancora qui?» La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno. Mi voltai...

EN11 години ago

Fifteen Percent of Dolan’s Auto That Diane Never Got

People in Erie still tell this story the way my wife's aunt tells it. The ungrateful mechanic who took her...

EN11 години ago

The Stranger in Aisle Nine Warned Daniel About Natalie’s Signature

Daniel Marsh almost skipped the Fry's on Grant Road that Tuesday. He had forty minutes before his first appointment at...

Storie di vita11 години ago

Dopo 31 anni di matrimonio, mio marito mi lasciò per una collega

Quando Sergio suonò il campanello, era passato esattamente un mese dalla sera in cui se n’era andato. Stavo sistemando alcuni...

EN11 години ago

Troy Forged My Signature for $52,000 in Bozeman, and Sandra Expected Me to Pay It Quietly

My mother-in-law has a specific way of saying "mechanic" that makes it sound like a crime. She did it again...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.