Connect with us

Storie di vita

Завітали до мами.

Published

on

Ми приїхали до мами. Заходимо в під’їзд, а там сидить хлопчик років п’яти і плаче невтішно.
— Що сталося? — питаю. — Чому плачеш?
Він відповідає:
— Я до бабусі приїхав. Вийшов у двір погуляти, повернувся, а вона двері не відчиняє.
Кажу:
— Не потрібно так розстроюватись. Бабуся, напевно, в магазин вийшла, зараз повернеться.
А він і далі плаче, аж тремтить. Маленький такий, що аж серце стискається.
— А як тебе звати?
— Ром-а-а-н…
— З якої ти квартири?
— Із вісімна-а-адцятої…
А у вісімнадцятій квартирі нові мешканці, я їх ще не знаю. Подзвонила туди — тиша. Не можна ж залишати плачучого малюка на сходах?
— Ходімо до нас, — кажу, — Романе, у гості. А бабусі записку залишимо в дверях.

Прийшли додому. Поки чоловік його розважав, я написала записку: “Роман у кв. 28”. Спустилася, засунула в дверну щілину.
Повертаюся, Роман вже з моїм величеньким хлопчиком грається машинками на підлозі, все добре.

Вмила його, питаю:
— Борщу будеш?
— Буду.

Він з’їв тарілку борщу, аж ложка миготіла.
— На друге голубці. Будеш?
— Буду.

Апетит завидний, не причепишся. Два голубці з’їв за раз.
— Тобі компот чи сік?
— Мені чай.

Я трохи здивувалася, бо коли мені було 5 років і в домі був компот чи сік, ніхто б мене не примусив пити чай.
Ну добре.
Сидимо, п’ємо чай з вафельним тортом, Роман з моїм чоловіком розмовляє.
Обговорили всі суто чоловічі питання: які бувають марки машин, яку вони розвивають швидкість та інше важливе.

Прийшла моя мама.
Пояснюю їй появу гостя.

Мама каже:
— Незвично. У 18-й квартирі живе дівчина приблизно твого віку.
Я нічого дивного в цьому не побачила.
Сорокарічна дівчина цілком може бути бабусею п’ятирічного онука, хто ж їй заборонить.
Мама вважала мій аргумент досить переконливим і теж почала розважати гостя.
Дістала коробку з іграшками, і тут почалися їх розваги.

Приблизно через годину дзвінок у двері.
Відчиняю — на порозі жінка мого приблизно віку.
— Добрий день, — каже. — Я ось з роботи приїхала, а у мене в дверях записка. Ви, мабуть, квартирою помилилися?

Мене насторожило те, що вона приїхала з роботи. Те, що ім’я Роман нічого їй не каже, здивувало.
— У вас онук не губився часом? — питаю.
— У мене онуків поки немає, — відповідає.

Так, головоломка не складається. Повертаюся в кімнату. Там усі зайняті: мама вантажить кубики в самоскид, чоловік прив’язує до самоскида мотузку, начальник транспортного цеху Роман роздає всім вказівки.
— Романе, — кажу я, — ти з якої квартири насправді?
— З вісімнадцятої, — не відриваючись від процесу каже Роман.
— А цю тітку знаєш?
Роман обертається, мигцем дивиться на хазяйку 18-ї квартири, байдужо кидає “Ні” і повертається до справ.
— І вона тебе не знає, — кажу я. — Хоча живе в 18-й квартирі.

Водій самоскида та грузчик зупиняються й дивляться на Романа.
— Не живе, — запевняє нас Роман і намагається продовжити гру.

Усі перевели погляд з Романа на жінку мого віку.
— Я живу у вісімнадцятій, — перелякано бурмоче вона. — Але це не мій хлопчик, чесне слово, не мій.

Я можу зрозуміти, чому вона так злякана: у моєї мами таке лице, наче вона ось-ось кине в неї кубиком.
— Стоп гра, — кажу я і сідаю на підлогу поруч з Романом. — Давай спочатку. Звідки ти до бабусі приїхав?
— З Києва.
— А адресу свою київську знаєш?
Називає адресу: вулицю, будинок, квартиру.
— А бабусину адресу знаєш?

Називає адресу бабусі, і все стає зрозумілим.
Маленький бешкетник з друзями у своєму дворі грався, і в процесі гри вони непомітно перемістилися у двір сусідній.
Потім друзі розбіглися по домам, і наш герой теж пішов додому, чого йому одному на вулиці робити.
Доми типові, як дві краплі води схожі.
Замість бабусиного приходу старший прийшов у наш.
У двері постукав — ніхто не відчинив.
Він злякався і заплакав.

Все просто.
Сунули Роману машинку на добру пам’ять, взяли його на руки і понесли до бабусі.
Яка там, напевно, вже побіліла від переживань, якщо ще жива.

Прибігаємо в сусідній двір.
Чуємо удалині голос, що кличе ніжно:
— Рома! Ромааа! Ромаан!

Біжимо на цей голос.
Бачимо до смерті перелякану жінку мого віку.
— Ваш?
— Наш!

І з риданнями кидається на груди одразу всім нам.
Заспокоїли, пояснили, засміялися.
У бабусі був нервовий сміх, треба сказати.
А Роману байдуже, у нього нова машинка, чого ви там всі галасуєте, не даєте зосередитися на грі.

Бабуся так дякувала, що ми поспішили піти, поки вона зовсім не розсипалася від подяки.
Даємо задній хід, чуємо, вона каже:
— Романе, швидше обідати, ти ж голодний.
— Я вже поїв, — відповідає Роман, водячи машинкою по асфальту.
— Він вже поїв, — піддаю я, обертаючись. — Перше, друге і чай.
— Дивина! — дивується бабуся. — Він так погано їсть, ложку супу не змусити з’їсти.

Я з подивом піднімаю брову, згадуючи, які порції Роман ум’яв, а він відволікається нарешті від машинки і кричить нам:
— Бувайте! Я завтра ще прийду!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − п'ять =

Також цікаво:

EN28 хвилин ago

No Nails on Magnolia Street

The plastic bag is still warm from his pocket when Mark Sullivan sets it on the desk between himself and...

EN42 хвилини ago

Clementine Waited by the Door, and I Almost Said No

My name is Renee Castillo, and for six years I've run intake and adoptions at Mad River Animal Rescue, a...

EN6 години ago

Eleven Years at Carol’s House, Then I Paid My Own Way to Maple Ridge

The smell out here on the terrace is fried catfish from the dining hall vent and somebody's cigarette two tables...

EN11 години ago

Danny Mercer’s 100th House, Paid Off, Toledo, Ohio

In the fall of 1977, Danny Mercer was eighteen, two months out of Rogers High School with no diploma and...

Storie di vita12 години ago

Qualche giorno fa mia figlia mi ha telefonato mentre stavo sistemando la cucina.

A una certa età, il programma ideale per il sabato sera è un pigiama comodo, una tisana calda e nessuno...

EN13 години ago

The $150 the Churro Cart Made Off Kate Hudson’s Kiss Scene on Ninth Avenue

I've run my cart on the corner of West 45th and Ninth for eleven years. Coffee, churros, the occasional bacon-egg-and-cheese...

EN14 години ago

Seven Years in the Shadows, One Night of Courage

At one in the morning, a boy walked into the police station on Elm Street in Rockford, Illinois. He gripped...

EN16 години ago

The Dog Who Knocked Over a Folding Table on East Passyunk

I run the front counter at a vet clinic on East Passyunk in South Philly, and most of what I...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.