Жінка віддала новонародженого онука незнайомцям. Неймовірна історія, яка вразила всіх!

Жінка віддала новонародженого онука чужим людям. Ось як усе склалося…

Хата у снах, і жінка, схожа на ту, що зустріла його Такі сни він бачив, коли в дитинстві хворів і плакав. Бо та жінка була без обличчя, лише очі горіли, немов вогники. Він лякався її, здавалося привид. Тоді кричав на матір. Вона пригортала його, хрестила і шепотіла молитви

Життя як є. Засівання

Її хату вже давно обминають засівальники. Дітвора тепер біжить туди, де дадуть гривню, а не сухий коржик. А й горілка в Олени не з магазину своя, домашня Хіба що сусід Грицько, коли вже добре пройшовся селом і ледве на ногах стоїть, завертає до неї:

Засівайся, родися, на щастя, на здоровя наливай, Оленко! бубоніть пяним язиком.

Вона наливає йому, і собі теж щоб легше спалося. От якби ще Грицько не болів язиком, а то ж усе найболючіше вихопить

Отак, Оленко, і доживаємо Ми з моєю бабою як ті сухі пеньки в лісі! Нікого в нас нема і все! А в тебе ж донька є!

Краще б ти пив і мовчав, як та собака на ланцюгу! А донька в мене є! Хоч і десь далеко, а є! Іди вже, не заважай! гарчить на нього.

Грицько не поспішає йти, хоч вона вже його аж за двері випихає.

Знаю, чого ти сердишся Усе село знає, що ти онука чужим віддала. Скажи, що брешу? Кажи! Га? А знаєш, що баби шепочуть? Той хлопчик тобі сниться! Того й світишся вночі, бо лякаєшся! Так? Лякаєшся? Хе-хе-хе сміється їй у вічі.

Геть відси, пияко! Щоб і духу твого тут не було! Олена вхопила його за брудну сорочку і викинула за поріг.

Збожеволіла, Оленко! Та я ж це пусти! не міг вирватися.

Більше не заходь! Чуєш? Ніколи! кричала йому вслід.

А він лише реготав Правда, більше не приходив ні за горілкою, ні на балачки. Може, соромився, а може, боявся. Вона б йому пробачила, якби зайшов. Бо, крім нього, й поговорити ні з ким Але ж правду сказав А правда завжди болить.

Їй і справді сниться хлопчик. Вона ніколи не розгледіє його обличчя. Лише очі, як ті вогники, дивляться Стоїть на порозі, проситься зайти але не входить. Бачила цей сон безліч разів. А може, то й не сон

* * *

Сонце вже піднялося високо, і Олена зрозуміла Грицько сьогодні не прийде. Згадала минулорічну сварку і ніби знову відчула на пальцях грубу тканину його сорочки. Сіла сама за стіл, налила чарку Свято ж!

У дворі загавкав пес, і заскрипіли двері. Хтось зайшов.

Зі святом вас! Чи можна засіяти? на порозі стояв високий чоловік.

Олена схопилася з місця:

Засівайте, коли зайшли

На щастя, на здоровя кидав зерна незнайомець.

Вона не відводила від нього очей. Помітила, що він озирається по хаті. «Чи не злодій?» промайнула думка. Хотілося, щоб хоч Грицько зайшов

А ви щось хотіли? Чи просто засіяти? Хто ви будете? несміливо запитала.

Та ж годиться засівальника частувати, чи не так? У мене й свого вистачить, сміливо підійшов до столу і дістав із сумки вино, ковбасу, солодощі.

Олена, здивована, вийняла з печі гарячу картоплю з салом і сіла навпроти гостя.

«Мабуть, від Насті хтось Але ж занадто молодий. Навіщо вона його прислала?» думала, доки накладала їжу.

Незнайомець налив вино в склянки, а вона не знала, що казати.

Ви, бачу, не звідси. Когось шукаєте?

Шукаю Ви Олена Семенівна?

Я.

А чоловік ваш був Микола Петрович?

Був Помер

А донька ваша Наталя Миколаївна? Про неї, на жаль, нічого не знаю

Так

Якщо все так, то я ваш онук Олег чоловік простягнув їй руку через стіл. Знайоміться!

Світ закрутився перед її очима Перед нею стояв той самий хлопчик із снів, тільки вже дорослий. Такі ж очі, так само дивилися

Олена скрикнула і захиталася Але сильні руки підхопили її.

Не бійтеся мене! Я не за претензіями Просто хотів побачити вас і цю хату, де мене колись не прийняли Моя справжня мама померла, а перед смертю розповіла мені все. Ось я й приїхав.

Олені здавалося, що вона голосить, але лише тихо схлипувала. Розповіла йому все вперше в житті. Олег слухав, не відводячи погляду. Коли вона замовкла, він підвівся, оглянув хату

Живіть з Богом Нехай Він і судить

І вийшов. Тільки сніг закрутився за його машиною. Вона не встигла навіть роздивитися номер Вибігла за ним, не вдягнувшись, але вже пізно.

* * *

Наталя росла слухняною.

Будеш вчителькою! вирішив батько. Про заміжжя й не думай, поки не закінчиш навчання!

Але вона й не думала, хоча мати вже підшукала нареченого:

Д