Connect with us

З життя

Жорстокість насмішок над жителями села!

Published

on

Жорстоко насміхатися з людей з села!

Я закінчила економіку і кілька місяців тому почала працювати бухгалтером в одній компанії…

Перші кілька робочих днів повернули мене на кілька років назад, коли я складала вступні іспити, а потім і сесії.

Ніколи не забуду, як з мене глузували інші дівчата — витончені, модні, з макіяжем, пихаті.

А я — бідна сільська дівчина, яка боялася не встигнути на ранковий поїзд, не розгубитися в трамваях і автобусах і не спізнитися на іспити. Мені було байдуже, що я одягну і як виглядатиму.

Коли мене прийняли, нічого не змінилося. Завжди дивилися зверхньо, сміялися з моїх єдиних закритих черевиків, які взувала взимку.

село

Не важливо, звідки ти родом, а яка ти людина

Минаючи мене, коли я стояла замерзла, дихала на руки, щоб зігріти їх.

Спочатку нікуди мене не запрошували, а потім почали робити все навпаки.

Завжди звали попити кави з ними або “щось перекусити”, знаючи, що у мене немає грошей, і я, хоч-не-хоч, відмовлюся.

Глузування та образи інших зблизили мене з Стефаном, який, як і я, був з глибокої провінції, бідний, немодний колега, який рахував кожну копійку.

З ним ми так і не стали парою, але до сьогодні залишаємося друзями. Ми покладаємося один на одного і допомагаємо.

Обидва виявилися міцними горішками — він почав працювати у Львові, аби бути ближче до батьків і допомагати їм.

Я мусила влаштуватися в Києві, бо моя сестра живе поруч, самостійно виховує мою племінницю і потребує моєї підтримки.

Ніколи раніше нікому не розповідала про ці переживання

Нещодавно одна з моїх колишніх колег з’явилася на моєму новому робочому місці. Вона була пихата і нахабна, поки я не поставила її на місце.

Я пояснила їй, що документи, які вона принесла, зовсім неправильні, а ще гірше, що вони можуть ввести в оману моє керівництво. Вона відкрила рота, та слів не вистачило.

Але після того, як я пояснила, що в цьому офісі не підвищують голос, вона затихла.

Дуже хотіла їй відплатити за глузування й приниження, які вона зі своїми подругами завдала мені, але не змогла.

Вирішила, що їй досить було приниження і великого апломбу.

Я щаслива, що не дозволила таким, як вона, себе зламати.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять + 20 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

I Can Hardly Believe It!

I cant believe it. Once again, twenty years after that night, Im twirling with you in a waltz, the same...

З життя3 години ago

Cursed by Love: A Tale of Heartbreak and Redemption

Love is a mischievous thing, isnt it? One afternoon Olesyaalways bright, always a bit impatientasked herself what would happen next....

З життя4 години ago

The Wanderer: A Journey Through the Unknown

The family verdict was handed down by the elder daughter, Sarah. Because of her sharp temper and lofty expectations of...

З життя4 години ago

I’m sorry, Mum, I couldn’t leave them there,” my 16-year-old son said when he brought home two newborn twins.

I often think back to that Tuesday, the way one revisits a faded photograph, the edges softened by time but...

З життя5 години ago

Endure It to Love It: A Journey from Tolerance to Affection

Patience meets love Jane burst onto the planes stairwell and shouted at the top of her lungs, Edward! Ill love...

З життя5 години ago

Charlie: A Tale of Adventure and Whimsy

My names Charlie. Im a Labrador, a friendly chap that everyone takes to. Sometimes, truth be told, Ive got enough...

З життя6 години ago

Family Ties: The Bonds That Define Us

When theres kin, theres always a kerfuffle, as the old English saying goes. Ethel grew up in a tiny hamlet...

З життя6 години ago

A Mother for Little Ellie.

Margaret raised her daughter Evelyn alone, and as far back as Evelyn could remember, shed always been the unwanted child....