Connect with us

З життя

Жорстокість насмішок над жителями села!

Published

on

Жорстоко насміхатися з людей з села!

Я закінчила економіку і кілька місяців тому почала працювати бухгалтером в одній компанії…

Перші кілька робочих днів повернули мене на кілька років назад, коли я складала вступні іспити, а потім і сесії.

Ніколи не забуду, як з мене глузували інші дівчата — витончені, модні, з макіяжем, пихаті.

А я — бідна сільська дівчина, яка боялася не встигнути на ранковий поїзд, не розгубитися в трамваях і автобусах і не спізнитися на іспити. Мені було байдуже, що я одягну і як виглядатиму.

Коли мене прийняли, нічого не змінилося. Завжди дивилися зверхньо, сміялися з моїх єдиних закритих черевиків, які взувала взимку.

село

Не важливо, звідки ти родом, а яка ти людина

Минаючи мене, коли я стояла замерзла, дихала на руки, щоб зігріти їх.

Спочатку нікуди мене не запрошували, а потім почали робити все навпаки.

Завжди звали попити кави з ними або “щось перекусити”, знаючи, що у мене немає грошей, і я, хоч-не-хоч, відмовлюся.

Глузування та образи інших зблизили мене з Стефаном, який, як і я, був з глибокої провінції, бідний, немодний колега, який рахував кожну копійку.

З ним ми так і не стали парою, але до сьогодні залишаємося друзями. Ми покладаємося один на одного і допомагаємо.

Обидва виявилися міцними горішками — він почав працювати у Львові, аби бути ближче до батьків і допомагати їм.

Я мусила влаштуватися в Києві, бо моя сестра живе поруч, самостійно виховує мою племінницю і потребує моєї підтримки.

Ніколи раніше нікому не розповідала про ці переживання

Нещодавно одна з моїх колишніх колег з’явилася на моєму новому робочому місці. Вона була пихата і нахабна, поки я не поставила її на місце.

Я пояснила їй, що документи, які вона принесла, зовсім неправильні, а ще гірше, що вони можуть ввести в оману моє керівництво. Вона відкрила рота, та слів не вистачило.

Але після того, як я пояснила, що в цьому офісі не підвищують голос, вона затихла.

Дуже хотіла їй відплатити за глузування й приниження, які вона зі своїми подругами завдала мені, але не змогла.

Вирішила, що їй досить було приниження і великого апломбу.

Я щаслива, що не дозволила таким, як вона, себе зламати.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 5 =

Також цікаво:

З життя13 хвилин ago

Elderly Woman Welcomes Two Homeless Black Boys; 27 Years Later, They Halted Their Sentences

Margaret Williams never thought of herself as extraordinary. She lives modestly in the little village of Bramley, surviving on a...

З життя19 хвилин ago

The Barefoot Girl Selling Flowers Outside the Restaurant

I was lateagain late for the meeting with the maître d of the restaurant where, in a months time, my...

З життя1 годину ago

Never Stop Believing in Happiness!

Do not stop believing in happiness Once, in the reckless days of her youth, Eleanor Whitaker wandered into the bustling...

З життя1 годину ago

A Childless Teacher Opens His Heart and Home to Three Orphaned Children

30th birthday a quiet evening in my flat above the old school in York. Im thirty now, still single, no...

З життя2 години ago

My Husband’s Ultimatum: His Mother Moves In With Us or It’s Divorce!

13May Ive never been one for melodrama, but today the flat feels like a warzone. It started this morning when...

З життя2 години ago

She knelt by the table she had set up on the pavement, cradling her baby. “Please, I don’t want your money, just a moment of your time.”

He knelt beside the little table hed set up on the pavement, cradling his newborn. Please, Im not after your...

З життя3 години ago

THE MILLIONAIRE’S SON STOOD UP AT THE TABLE AND SHOUTED AT THE WAITRESS… BUT WHAT SHE DID NEXT…

Alex was watching his eightyearold son, Daniel, with a mix of pride and worry as they dined at the most...

З життя3 години ago

A Poor Bloke Rescues a Drowning Girl

13October Ive just finished sorting my modest evening catch and slipped the basket of fish into my battered wicker basket,...