Connect with us

Uncategorized

Жорстокість насмішок над жителями села!

Published

on

Жорстоко насміхатися з людей з села!

Я закінчила економіку і кілька місяців тому почала працювати бухгалтером в одній компанії…

Перші кілька робочих днів повернули мене на кілька років назад, коли я складала вступні іспити, а потім і сесії.

Ніколи не забуду, як з мене глузували інші дівчата — витончені, модні, з макіяжем, пихаті.

А я — бідна сільська дівчина, яка боялася не встигнути на ранковий поїзд, не розгубитися в трамваях і автобусах і не спізнитися на іспити. Мені було байдуже, що я одягну і як виглядатиму.

Коли мене прийняли, нічого не змінилося. Завжди дивилися зверхньо, сміялися з моїх єдиних закритих черевиків, які взувала взимку.

село

Не важливо, звідки ти родом, а яка ти людина

Минаючи мене, коли я стояла замерзла, дихала на руки, щоб зігріти їх.

Спочатку нікуди мене не запрошували, а потім почали робити все навпаки.

Завжди звали попити кави з ними або “щось перекусити”, знаючи, що у мене немає грошей, і я, хоч-не-хоч, відмовлюся.

Глузування та образи інших зблизили мене з Стефаном, який, як і я, був з глибокої провінції, бідний, немодний колега, який рахував кожну копійку.

З ним ми так і не стали парою, але до сьогодні залишаємося друзями. Ми покладаємося один на одного і допомагаємо.

Обидва виявилися міцними горішками — він почав працювати у Львові, аби бути ближче до батьків і допомагати їм.

Я мусила влаштуватися в Києві, бо моя сестра живе поруч, самостійно виховує мою племінницю і потребує моєї підтримки.

Ніколи раніше нікому не розповідала про ці переживання

Нещодавно одна з моїх колишніх колег з’явилася на моєму новому робочому місці. Вона була пихата і нахабна, поки я не поставила її на місце.

Я пояснила їй, що документи, які вона принесла, зовсім неправильні, а ще гірше, що вони можуть ввести в оману моє керівництво. Вона відкрила рота, та слів не вистачило.

Але після того, як я пояснила, що в цьому офісі не підвищують голос, вона затихла.

Дуже хотіла їй відплатити за глузування й приниження, які вона зі своїми подругами завдала мені, але не змогла.

Вирішила, що їй досить було приниження і великого апломбу.

Я щаслива, що не дозволила таким, як вона, себе зламати.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

тринадцять − три =

Також цікаво:

Uncategorized6 хв. ago

Я проковтнув сльози: Як із короля родини стати старим і забутим

Наодинці зі сльозами: Як я з короля перетворився на старого, нікому непотрібного Весь час я був сам Я виріс сиротою....

Uncategorized13 хв. ago

Я планувала весілля, але закохалася в його брата: як тепер впоратися з цим хаосом?

Вітаю! Мене звати Олена Пташка, і я проживаю у Львові, де річка Полтва тихо протікає старовинними вулицями. Мені 28 років,...

Uncategorized55 хв. ago

Таємниця, що залишається між нами

Тайна, яку ми досі зберігаємо Минуло багато років, перш ніж я змогла згадати про це без гіркоти й тієї бурі...

Uncategorized57 хв. ago

Вона сказала холодно: ‘Сам поїдь і поговори з лікарем, йому все одно не жити’.

– Все одно він вже не житиме, – сказала дружина чужим холодним голосом. – Ось приїдь сам і поговори з...

Uncategorized1 годину ago

Я планувала вийти заміж, але захопилася його братом! Як виплутатися з цього хаосу?

Вітаю, мене звати Оксана Воробей, і я живу у Львові, де спокійні води Дністра біжать через старовинні квартали. Мені 28...

Uncategorized1 годину ago

Я могла допустити фатальну помилку, залишивши батька наодинці

Можливо, я ледь не зробила найбільшу помилку — залишила батька на самоті Життя не пробачає, коли відкладаєш справді важливе Іноді...

Uncategorized2 години ago

Я ледь не припустилася фатальної помилки — залишивши батька на самоті

Я могла зробити найбільшу помилку — залишити батька на самоті Життя не пробачає, коли відкладаєш справді важливе Іноді нам потрібно...

Uncategorized2 години ago

Чому відвідувати мене, якщо я вас не пам’ятаю?

Нащо їхати до мене в гості? Я вас навіть не пригадую! – Марієчко, добрий день! – Вітаю! – Відповіла здивовано...