Connect with us

З життя

Життя з бабусею чоловіка стало нестерпним випробуванням!

Published

on

Життя з бабусею мого чоловіка — це справжня каторга!

Інколи мені здається, що я живу не у квартирі, а в музеї, де навіть дихнути страшно. Вже кілька місяців я благаю чоловіка зняти хоча б орендоване житло, адже під однією дахою з його бабусею — справжнє пекло. Вона забороняє чіпати буквально все: кожну річ, навіть пил не витреш без скандалу. Усе — “унікальне”, усе — “на спогади”. А якщо щось зроблю по-своєму, у неї миттєво “серце стискає”, “тиск підскакує”, і за півгодини про це знають усі родичі, бо вона роздзвонюється та скаржиться, які ми невдячні.

Перед весіллям ми з чоловіком взяли квартиру в іпотеку. На свято батьки подарували чималу суму, і я була щаслива — нарешті буде свій затишок, де я буду господинею. Ми обидва працювали, справно платили, і все було добре… доки я не дізналась, що вагітна. Це стало громом серед ясного неба — я ж приймала контрацептиви. Спочатку я була в шоці, навіть думала про переривання, але чоловік і батьки в один голос сказали: “Ані в якому разі!”

До пологів я працювала, і грошей вистачало. Але після народження доньки Оленки все звалилося — залишилася одна зарплата. Чоловік рвався на підробітки, брався за будь-яку роботу. До моїх батьків я не могла повернутись — у них тісно, а у його батьків уже жив молодший брат із дружиною.

Тоді втрутилася бабуся. Сама запропонувала переїхати до неї — у неї трикімнатна, місця вистачить. Я мало її знала, але спочатку вона здавалася доброю. Ми погодились, свою квартиру здали, стало легше… але не морально.

Спочатку ще якось, а потім почався жах. У її домі нічого не можна чіпати. Абсолютно! Навіть дитині! Якщо Оленка щось бере в ручки або повзе не туди — у бабусі одразу “інфаркт”. І водночас вона звинувачує мене, що я спеціально дозволяю дитині все руйнувати, щоб її вбити! Коли чоловік повертається з роботи, влаштовує йому виставу: що я погана мати, не доглядаю за дитиною, веду себе зухвало, не поважаю старших. А він? Лише знизує плечима й робить вигляд, ніби все гаразд. Для нього це норма. А я вже на межі.

Я благаю його: повернімось у свою квартиру. Нехай грошей буде в обріз, нехай будемо економити, але без цього божевілля. Чоловік просить потерпіти. Каже, коли вийду з декрету, тоді повернемось. Але як дотягнути до того часу — не знаю.

Запропонувала йому помінятися ролями: нехай він сидить з дитиною, а я йду працювати. Хай сам спробує витримати день із цією “лагідною бабусею”. Відмовився. Тоді я поставила ультиматум: якщо не переїдемо за місяць, забираю Оленку та їду до батьків у Чернівці. Він задумався. І чекаю. Не слів, а дій. Бо більше сил терпіти в мене немає.

Інколи треба захищати свій спокій, навіть якщо це означає йти проти очікувань інших. Життя занадто коротке, щоб проводити його серед чужих правил.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 1 =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Загадка давнього знімка

**Таємниця старої фотографії** Микола та Оксана навчалися в одній групі. Дівчина як дівчина, нічим особливим. Але чи то час настав...

З життя1 годину ago

Розумний вибір на порозі!

Думай, хлопче, думай Олег зупинив машину біля заправки. — Дев’яносто п’ятий, повний бак, — кинув він хлопцю на заправці та...

З життя2 години ago

Я прагнула до щастя

Марійка відкинула ковдру, перевернула подушку на інший, менш вологий бік і знову лігла. Прохолодніше стало, але заснути все одно не...

З життя4 години ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя5 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя6 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя7 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя7 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...