Живу сама у великій квартирі, поки свекри допомагають синові та невістці у всьому.

На ім’я Оксана я мешкаю сама в просторій квартирі. Відтоді, як мій син одружився, батьки його дружини допомагають їм у всьому. А я вважаю, що це не є моїм обов’язком.

У мене не було жодних заперечень проти раннього шлюбу мого сина. Віктор одружився ще під час навчання в університеті. Я лише сказала йому: не розраховуй на мою допомогу.

Мій син одружився сім років тому. Звісно, я не була в захваті й відразу висловила це — не розраховуй на мою підтримку. «Якщо хочеш створити сім’ю, будь дорослим та самостійним. Знайди роботу і житло для себе та дружини. Забезпеч родині гідне життя», — порадила я.

Я живу в трикімнатній квартирі, але маю ще одну, яку здаю в оренду. Це самостійно зароблене мною житло. Я виховувала сина сама, одночасно ведучи бухгалтерію декількох підприємств. Зробила це для себе. Більшу частину життя я працювала тяжко, і тепер хочу нарешті зосередитися на собі.

Одного дня мені зателефонували батьки моєї невістки. Виявилося, що син з дружиною поїхали на тиждень за кордон відпочити. Дітей залишили на їх піклування. Старшому з них три роки, а молодшому лише кілька місяців. Запитали мене, чи можу я взяти старшого онука до себе на кілька днів. Звісно, я не погодилась. Чи готова я взяти на себе таку велику відповідальність? Я бачу онуків кілька разів на рік — на свята та дні народження, і це всього на кілька годин. А тут взяти малюка на кілька днів!

«Ну що ж, якщо ти не можеш взяти на себе цю відповідальність, я розумію. Гірше було б, якби погодилася, а потім відмовилась. Я не ображаюся», — сказала мені свекруха сина.

У них є тісніші стосунки з донькою і зятем, ніж у мене. Свекор допоміг моєму синові знайти хорошу роботу, допомогли купити житло, автомобіль. Постійно сидять у них. Не проходить і дня, щоб не відвідали дітей. Не розумію, чому вони так няньчать дорослих людей, яким вже по 30 років! Вони вважають, що і я маю їх підтримувати. Заради сина в мене має залишитися менше, тому що молодим потрібно більше. Але це не так! Це діти мають вже нам допомагати, а не ми їм.

Моя ж подруга не погоджується зі мною. «Я б так не змогла. Не могла б вигнати сина з дому, щоб він пішов жити десь самостійно. Тим більше, якщо він створив сім’ю. Ти ж маєш таку велику квартиру! Виходить, що тесть і свекруха допомогли більше, ніж ти!» — відчитала мене якось.

«Хай роблять, як хочуть», — відповіла я їй. Я була незадоволена думкою своєї подруги. «Вони віддячать тобі на старості, побачиш», — попередила вона. «Ну, що ж, в такому разі піду до будинку престарілих. Ти сама мені даєш поради, подивимось, як твої діти всіляко віддячать тобі за те, що весь час і кошти ти витратила тільки на них, не думаючи про себе», — відповіла я.