Живу сама у великій квартирі. Відтоді як син одружився, свекри у всьому їм допомагають. А я вважаю, що не зобов’язана це робити.

Віка живе сама у просторій квартирі в Києві. Відтоді, як син одружився, свати у всьому їм допомагають. А я вважаю, що не маю цього робити.

Я не була проти раннього шлюбу мого сина. Андрій одружився ще під час навчання в університеті. Я лише сказала йому: не розраховуй на мою допомогу.

Син одружений вже сім років. Звісно, я не була в захваті і чітко сказала, щоб не розраховували на мою підтримку. – Якщо хочеш створити родину, будь дорослим та незалежним. Знайди роботу і житло для себе та своєї дружини. Подбай про гарне життя для родини, – радила я.

Я сама живу в трикімнатній квартирі, але є ще одна квартира для оренди. Все це я здобула своєю працею. Я виховувала сина сама і паралельно вела бухгалтерію в кількох компаніях. Заробляла добре. Я спокійна жінка, але живу для себе. Дитину виховала, важко працювала більшість життя, а тепер хочу нарешті зосередитися на собі.

Одного дня мені зателефонували батьки невістки. Виявилося, що син з дружиною поїхали на тиждень у відпустку за кордон. Дітей залишили на їхній догляд. Старшому три роки, а молодшому лише кілька місяців. Запитали, чи можу я взяти старшого онука на кілька днів до себе. Звісно, я не погодилася. Не хотіла брати на себе таку велику відповідальність. Я бачила онуків кілька разів на рік, зокрема на свята і дні народження, і то лише на кілька годин. А тут забрати до себе такого малюка на кілька днів!

– Ну що ж, якщо не можеш за ним доглядати, я розумію. Гірше було б, якби ти погодилася, а потім не виконала обіцянки. Я не ображаюся, – відповіла свекруха сина.

І я так думаю, бо за що можна було б образитися? Вони завжди були ближче з донькою і зятем, ніж я. Свекор влаштував моєму сину гарну роботу, допомогли їм купити квартиру, машину. Весь час проводять у будинку дітей. Не розумію, чому так піклуються про дорослих людей. Адже їм вже по 30 років! Найгірше те, що вони вважають, що я теж маю їх підтримувати. Від себе забрати і сину дати, бо молоді більше потребують. Але це неправда! Це вони вже мають нам допомагати, а не навпаки.

На жаль, моя подруга не згодна зі мною. – Я б так не змогла. Не змогла б вигнати сина з дому, аби він пішов до чужих людей. Тим більше, якщо вже створив родину. Адже в тебе така велика квартира! Виявляється, що свати йому більше допомогли, ніж ти! – висловила мені нещодавно.

– Нехай роблять, що хочуть, – відповіла я їй. Я не була задоволена думкою подруги. – Вони тобі на старість віддячать, побачиш, – залякала мене. – Можливо, піду до будинку для літніх. Ти мені ради даєш, але побачимо, як тобі діти віддячать за те, що весь час і гроші лише їм присвячуєш, не думаючи про себе, – сказала я у відповідь.