Любов чи нелюбов? Відповідь психолога

У народі кажуть: «Від любові до ненависті один крок». Чи насправді любов так швидко може змінитися на протилежне почуття? Чи, може, це «нелюбов»? Де ж межа між цими двома почуттями, переступивши яку,  переживаємо нелюбов? Ось що про це пише психолог.

Нелюбов – це коли не можна заважати. Розмовляти, сміятися чи лізти з обіймами. Не можна розповідати про свої переживання – це дурниці, а не переживання. Не можна щось просити – треба розуміти, що зараз скрутне становище. І взагалі, навіщо тобі це?

Не можна розраховувати на допомогу, дорослі люди повинні самостійно справлятися. Навіть якщо їм п’ять років. Це вже солідний вік. А якщо тридцять п’ять – це взагалі старість. І нема чого так вбиратися в такому поважному віці.

Нелюбов – коли не сварять особливо, але і не хвалять. Не помічають. Коли незручно їсти при близькій людині – вона може сказати, що ти багато їси. А приготовлену тобою їжу людина з’їсть і нічого не скаже. І не помітить зусиль, коли поприбираєш і квіточки в вазочку поставиш.

 Нелюбов – коли нічого не можна. Коли дратуєш, заважаєш, лізеш, несеш нісенітницю, виносиш мозок, сиди смирно в куточку і чекай, коли тебе поведуть гуляти. І не скавули і не ний, не реви – смирно сиди й чекай. Коли не заступаються і кажуть: «сам винен!» – це не любов.

Коли нічого не дарують – нелюбов. Коли шкода грошей на тебе – це нелюбов. Це не ненависть. Це іноді ще гірше, тому що ненавидять за щось, через заздрощі, наприклад. І можна піти або здачу дати. А не люблять – просто так. Хоча кажуть: «так люблю я тебе, тільки відчепися, знову ти за своє!». Ось це і є – нелюбов. І від неї вмирають. Особливо люди похилого віку, діти і собаки. І дорослі люди, які беззахисні і чутливі.

Нелюбов робить людину боязкою, незграбною, замкнутою і негарною; вона боїться все зіпсувати, перешкодити, роздратувати … Тут нічого не поробиш; якщо є сили – треба йти хоч з вузликом на паличці. Або хоча б ясно зрозуміти – це нелюбов. Не любов.