Connect with us

З життя

13 років тому моя мама продала нашу квартиру, щоб купити брату кімнату в столиці.

Published

on

13 років тому моя мама продала родинну квартиру і купила моєму братові кімнату в Києві.

Мій молодший брат старший за мене на десять років. Коли йому виповнилось вісімнадцять років і настав час вчитися, він вирішив поїхати до Києва.

Заочне навчання, робота і оренда квартири, університет у нашому місті – варіантів було багато, але він обрав найкоштовніший.

У той час моя родина (я, чоловік і дитина) жила в трикімнатній квартирі моєї бабусі, яка була зареєстрована на ім’я моєї мами. Саме цю квартиру вона вирішила продати, щоб купити вісімнадцятирічному Костикові житло в столиці.

Бабуся хотіла залишити своє нерухоме майно мені і моєму братові, але не встигла. Мати це розуміла і обіцяла, що як тільки брат подорослішає, чесно розділить усе між нами. Костик ріс, а мама почала “справедливий” поділ.

Молодший син виявився для мами важливішим за доньку і онуку. Нас попросили самостійно вирішувати наші житлові питання. Мама продала квартиру, розраховуючи на однокімнатну квартиру в Києві.

Але прибутку вистачило тільки на кімнату. Я не збиралася ні хитрувати, ні мститися, тихо і спокійно виписалася з родиною перед продажем і зареєструвалася у родичів чоловіка, які вирішили нам допомогти в цій справі.

Сам факт виселення нас на вулицю, мою матір не здався достатнім. Вона також почала говорити про те, що мусить допомогти Костику з грошима. Ці прохання супроводжувалися обіцянками: але як тільки він отримає диплом, повернеться додому і добре зароблятиме, то все віддасть мені стократ.

Я не хотіла підтримувати і годувати брата, який тепер став власником нерухомості в столиці. Ми з матір’ю посварилися і практично перестали спілкуватися.

Відтоді ми жили своїм життям. Рік після виселення ми взяли іпотеку і багато часу провели в орендованих квартирах. Через навантаження на наш бюджет іпотекою ми не зважилися на другу дитину.

Так, ходили чутки про мого брата і матір: Костик одружився на третьому курсі, мама поїхала на його весілля, він отримав роботу, жив з дружиною, почав відправляти гроші мамі, а пізніше у нього народилася дитина. Мама відмовилась від другої роботи, як тільки Костик почав їй фінансово допомагати.

Але мене це не турбувало. Трохи шкода, бо мені ніхто не допомагав, коли я вчилася. Я обрала університет у нашому місті, працювала, опікувалась братом. Ніхто не купив мені дім, не підтримував мене.

Це не означає, що я і моя мама взагалі не спілкувалися. Ми випадково зустрічалися, я відвідувала її в лікарні, коли вона хворіла. Після продажу квартири та від’їзду Костика, мама бачилася з онукою, можливо, раз п’ятнадцять.

Минуло тринадцять років від продажу бабусиної квартири. Мій брат більше-менш на ногах, має двоє дітей, квартиру в Києві, де він узяв кімнату, взяв і іпотеку.

Він вже два роки не може допомагати моїй матері. Не так давно вона вийшла на пенсію. Мені і моєму чоловікові ведеться добре: ми погасили іпотеку півтора роки тому, нашій доньці шістнадцять років, у нас обох стабільна робота, а мій чоловік має гарну кар’єру за місцевими стандартами.

Ми б жили і далі були щасливі, якби не моя мама.

Я не знаю, яку казку їй розповів Костик, але моя мати сильно вірила, що як тільки вийде на пенсію, син забере її до Києва. Біля неї були б онуки, повне харчування в квартирі сина, її пенсія та гроші на погашення квартири. Багате і задовільне старість. Але виникла проблема: у Києві вона нікому була не потрібна.

Мама приїхала до нас. Плакала, що для Костика зробила все, навіть пожертвувала стосунки зі мною. А він усього цього забув. І про те, як мати працювала важко, щоб Костик міг спокійно навчатися і не думати ні про що.

І про кімнату, яку купила йому мати, викинувши старшу доньку і онучку, теж забув. І ні, мама навіть не потребувала від нас грошей. Вона потребувала родини і онучки.

Ох, мама переплутала дітей. Моя донька, яка виросла без тепла і ласки бабусі, тепер не прагне її компанії. У неї є своє життя: школа, друзі і хлопець, кінотеатри і кафе, підготовка до іспитів та вступу до університету. Немає там місця для бабусі.

Мій чоловік категорично проти присутності моєї матері в нашому домі. Він добре пам’ятає, як ми з трирічною донькою пакували речі на її прохання.

А я… давно на неї не сердита. Мені її шкода. За всі ці роки вона робила все для Костика, жила заради нього, працювала по шістнадцять годин на добу, щоб він не був голодним у столиці. Увесь час, який моя мама могла присвятити своєму життю, вона робила все заради нього.

Останнім часом ми часто бачимося. Лише ми двоє, моя родина не хоче її відвідувати. Дивлюсь на неї, думаю, як уникнути її помилок. Мені в цьому легше: у мене одна дитина, немає кого виділити улюбленцем.

Нещодавно вона сказала мені, що її життя було змарноване. Що народила двох дітей, не спала ночами, піклувалася, кохала… Але все це даремно: нікому вона тепер не потрібна.

Я не хочу цього, не хочу повторити її долю. Колись жаліла, що моя донька не мала брата чи сестри, але тепер вважаю це благословенням.

Написано зі слів Олени.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять − п'ять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Гра на удачу

Давно це було, ще за часів, коли Київ був повний весняного тепла, а по вулицях лунали пісні співаків з невеличких...

З життя2 години ago

Не пускай слова на вітер: важливіша мета — щасливе заміжжя!

— Ти, Льоню, не цокай дзьобом. Головне — гарно вийти заміж. У будь-якому разі виграєш, — наставляла родичка. Льоня була...

З життя2 години ago

Чому ти так на мене дивишся? Так, я не хочу дітей. Хіба нам погано удвох? – запитала дружина у чоловіка

— Чого ти так дивишся на мене? Так, я поки що не хочу дітей. Нам що, погано вдвох? — запитала...

З життя3 години ago

З двома впораємось, а третій — це вже виклик!

Марина почувствовала втому, яка не відпускала її кілька днів. Справ купа, а їй кортіло сісти й не рухатися, а ще...

З життя3 години ago

В останню мить усвідомлення: ризиковані наміри на табуреті з петлею в руках

Богдан запізно зрозумів, що стоїть на табуреті з мотузкою в руках і його наміри можуть бути неправильно зрозумілі. Богдан сидів...

З життя4 години ago

В пошуках себе

У Тараса була звичайна сім’я. Мама та тато любили його, як і він їх. Разом у вихідні ходили до кіно...

З життя4 години ago

Увічнена в любові

**Кохання до гроба** Марійка вийшла з магазину, перехопила важкий пакет і поплелася додому. Купила всього трохи, а ніби мішок цементу...

З життя5 години ago

Несподіване побачення

Випадкове побачення Марія вийшла з офісу й глибоко вдихнула повітря, насичене ароматом опалого листя та осінньої свіжості. Було яскраво та...