60-річна жінка прийшла на співбесіду на посаду програмістки: всі почали сміятися з неї, поки не дізналися, хто вона насправді

60-річна жінка прийшла на співбесіду працевлаштуватися програмістом: всі почали сміятися з неї, доки не дізналися, хто вона
У одному з найбільших і престижних офісів міста звільнилася вакансія програміста. Проект глобальний, міжнародний, з високою зарплатою та перспективами карєрного зростання. Компанія оголосила день відкритих співбесід. Участь могли взяти всі: від випускників до досвідчених фахівців головне знання, амбіції та пристрасть до професії.
Зранку в коридорі біля зали для інтервю зібралися самовпевнені молоді кандидати. Хтось тримав у руках свіжі портфоліо, інші були в ідеально випрасуваних костюмах. Вони обговорювали алгоритми, кейси, минулі проекти й, звичайно, мріяли про успіх.
А потім у коридорі зявилася вона.
Жінка років шістдесяти, у суворому чорному костюмі, з охайно зачесаним сивим волоссям і шкіряним портфелем. Вона неспішно пройшла повз здивовані погляди й сіла в кінці лави.
Спочатку тиша. Потім шепіт:
“Серйозно? Хто її візьме на роботу?”
“На програміста? У її віці?”
“Це жарт, так?”
“Цікаво, чи памятає вона, як компютер увімкнути”
Дехто сміявся вголос, хтось знімав сторис, інші дозволяли собі зверхні зауваження.
У той момент ніхто навіть уявити не міг, ким насправді була ця літня жінка. Повну історію розповіли тут, а нам цікаво дізнатися вашу думку: чи справді після 60 немає сенсу працювати в таких сферах?
Час минув. Розпочався перший етап співбесіди груповий. Усіх запросили до простористої зали. Там вже чекали HR-фахівці й та сама жінка у чорному костюмі.
Один із кандидатів не стримався:
“Вибачте, а вона теж проходитиме співбесіду? У нас технічна позиція, а не гурток за інтересами”
Тоді підвелась одна з HR-менеджерок і спокійно оголосила:
“Добрий день. Я керівниця відділу кадрів. А це моя помічниця. Вона не просто кандидатка, а частина сьогоднішнього тесту. Наша компанія цінує професіоналізм, але перш за все людяність. Ми уважно спостерігали, як ви поводилися в коридорі, як реагували на людину, яка не вписалася у ваші очікування.”
Пауза.
“І знаєте що? Якщо ви не здатні поважати людину, яка відрізняється від вас віком, зовнішністю, досвідом ви не зможете працювати в команді, де важливі розуміння, повага та толерантність. Бо ми створюємо не просто IT-продукти. Ми створюємо культуру.”
Тиша. Важка. Гучна.
З усієї групи до наступного етапу пройшли лише троє. Ті, хто привітався з літньою жінкою, поступився їй місцем і не дозволив жодного зневажливого слова.
Решта вийшли із зали з опущеними головами, вперше усвідомивши, що їх було перевірено не першим запитанням а першим поглядом у коридорі.