Connect with us

Життя

Чоловік пішов від дружини після 35 років шлюбу, помінявши її на молоду красуню і тепер живе як в темниці

Published

on

Говорити про це нелегко, але, здається, необхідно.
Весь минулий життя проміняв на відносини з молодою красунею і тепер гірко шкодую про це.
Анонімне зізнання…

Ми прожили з дружиною 35 років, через багато що пройшли разом. У нас прекрасні діти: сини і дочка. У кожного з них зараз чудова робота, міцний шлюб – все завдяки моїй дружині, яка всі ці роки невпинно молилася за них.

Вийшовши на пенсію, ми з дружиною вирішили вкласти заощадження в один бізнес (вона довго молилася, тримала піст) – і результат перевершив найсміливіші очікування: я в житті не бачив таких грошей, ледь не зійшов з розуму від радості. Раптово я став членом «клубу мільярдерів», і моє життя змінилося. Стало здаватися, що однією-єдиною жінки – тієї, з якою ми прожили стільки років, – недостатньо … Ми переїхали в престижний район, змінили машини на нові, розкішні. Мене почали запрошувати на важливі заходи, закриті прийоми. Навколо мене вилися юні красуні, та й у всіх моїх нових знайомих були молоді супутниці.

Вони, ці красуні, нашіптували мені слова, від яких я танув. Я відчував себе королем світу, витрачав гроші направо і наліво. А потім я зустрів її – назвемо її Доллі. Юна, сексуальна, вона не зводила з мене очей, була, здається, готова на все – і я «закохався». Але у неї була умова: я повинен з нею одружитися.

Моя перша дружина жодного разу в житті не змусила мене страждати. Вона підтримувала мене «в горі і в радості». Те, що наші діти виросли успішними і щасливими людьми, – цілком і повністю її заслуга. І я … просто не в силах пояснити, як так вийшло.

Я був в гостях у Доллі і її матері: ровесниця моєї дружини, вона приготувала розкішний обід. А після початку висувати умови, говорити, що піклується про щастя дочки (сама вона розлучена). Вони з Доллі дали мені три місяці на те, щоб порозумітися і розлучитися з дружиною, інакше ми більше не побачимося. Повзав я на колінах, обіцяючи все влаштувати? Не пам’ятаю.

Повернувшись додому, я став звинувачувати дружину у всіх мислимих і немислимих речах. Сварка за сваркою – і я дійсно почав люто її ненавидіти. Я зібрав сімейну раду, щоб відкрити всім очі на неї. У список її «гріхів» увійшли і зайва вага, і фанатична віра. Я говорив, що її молитви – не що інше як заклинання, звинувачував у зв’язку з пастором …

Вона відбилася від всіх моїх нападок, а потім сказала: я знаю, в чому справа, і поступаюся тобою тій молоденькій блондинці, за якої ти бігаєш. Тепер уже всі накинулися на неї. Моя молодша сестра, яку дружина колись витягла з жахливої ​​ситуації і виховала як власну дочку, вдарила її. А я просто дивився.

Дружина пішла в той же день. Більшість речей в будинку належало їй, але вона нічого не взяла. Діти намагалися втрутитися, але мої аргументи і брехня переконали і їх.

Я заплатив за Доллі викуп її жадібним родичам. Я відчував себе королем – рівно два тижні, поки тривав наш медовий місяць.
Ні, це, звичайно, щось особливе: коли на вечірках тебе супроводжує королева краси. Але на цьому все. Я живу в пеклі.

Доллі розпущена, неосвічена, безсердечна. Вона оббирає мене до нитки. Ми навіть не займаємося сексом: у мене почалися проблеми з ерекцією. Майже впевнений, що у неї хтось є. Я не можу зізнатися в цьому жодній живій душі. Я сумую за своєю дружиною. За її добротою.

Ніхто не стежить за тим, чим я харчуюся, так що у мене розвинулися різноманітні захворювання. Доллі не працює, сидить удома. Вона народила мені дитину – чи так я впевнений, що це моя дитина? – але спілкування з нею не приносить мені такої радості, як колись спілкування з дітьми і внуками.

Діти віддалилися від мене. А їхня мати – вона в порядку. Господь завжди чув її молитви і відповідав на них. Без мене вона виглядає молодшою і щасливішою.
 Доллі практично поклала кінець моєму спілкуванню з сім’єю. Я відчуваю себе в’язнем – в душі і в своєму власному будинку. Я зробив жахливу помилку, але боюся комусь в цьому зізнатися. Я страждаю – і посміхаюся. У деяких речах я не можу зізнатися навіть в цьому листі.

Навіть якби Доллі була ангелом, тепер я розумію, що на все свій час. У моєму житті настав захід – немає сенсу хотіти бути з кимось, хто переживає схід. При всьому бажанні я не можу бути чоловіком на піку статевої зрілості. Забудьте про віагру: нам же не спадає на думку шукати ліки, які прискорять природний ріст дитини, – навіщо ж потрібен засіб, який відстрочить природну прикмету часу?

Я б все віддав, щоб повернути час назад. Я уявляю, як прекрасно було б постаріти з тією, що була поруч в молодості. Заздрю ​​парам, які пережили важкі часи і залишилися разом в похилому віці. Я все ще не втрачаю надії помиритися з дружиною, але вона не підпускає мене близько. Я відправляв їй подарунки – вона їх повертала. Каже, що пробачила мене, але не хоче більше мати зі мною нічого спільного.

Боже, допоможи мені …

P.S. Поділіться цим записом з друзями!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять + 5 =

Також цікаво:

IT28 хвилин ago

Il tocco che non doveva esistere

Io quella mano sul fianco l'ho sentita prima ancora di vederla muoversi. Mi chiamo Nathan, ho ventisei anni, e da...

LT44 хвилини ago

Aušra dar vos švito, kai Mindaugas Jankauskas 2011-ųjų rudenį sėdėjo kaimo autobuso stotelėje Anykščių rajone, laukdamas, kol atvažiuos uošvienė.

Taip, uošvienė. Ne pats gražiausias žodis, bet aš nebijau jo sakyti. Beveik septyneri metai praėjo, kol supratau, kad su ta...

IT1 годину ago

La stanza 214 e il nome che non doveva esistere più

Alle quattro del mattino l'ospedale Santa Marta di Bergamo respira in un modo diverso. Il distributore automatico nel corridoio del...

LT1 годину ago

Garažas, kurio nebemačiau iš vidaus

Mindaugas aš, keturiasdešimt septyni, Panevėžyje gyvenu, autoservisą turėjau – tiksliau, manėme, kad turime – su uošviu, Algimantu. Dvidešimt dvejus metus...

IT2 години ago

Il bambino del faro di Portofino

Mi chiamo Sergio Bellandi, ho cinquantotto anni, e da trentuno faccio il guardiano al piccolo faro sopra Punta Chiappa, tra...

IT2 години ago

Il sacchetto di frutta marcia e il conto che ho chiuso dopo

Non mi vergogno a dirlo: quest'anno contavo sull'aiuto di Marisa per Pasqua. Le cose in casa nostra non vanno bene...

LT3 години ago

Sūnaus klausimas po dvidešimt septynerių metų ritualo

Mano vardas Rimantas, man septyniasdešimt dveji, ir prieš tris mėnesius pabandžiau atiduoti savo sėdimą vietą „Žalgirio" tribūnoje. Ne žmogui —...

LT3 години ago

Spintelė prie Vilijampolės tilto

Šeštadienio rytą, pusę aštuonių, pamačiau pro virtuvės langą seną vyrą su popieriniu maišu rankose. Jis stovėjo prie mūsų spintelės ir...