Цiкаво
Що любили діти 70-80-х років
Дитинство – це та пора, що запам’ятовується назавжди, яким би воно не було, адже в цей період людина усе сприймає легко і весело. Якщо порівняти дитинство дітей, що народилися в Україні в далеких 70-80-х роках, і сучасних, то воно суттєво різниться. Тоді дітки росли майже на вулиці. Так-так. У літню пору вони від світанку до пізнього вечора ганяли на велосипедах або м’яча, гралися в «кляси», хованки, пампуха, в селах допомагали батькам по господарству й таке інше. Іграшки, як і ігри, цього часу суттєво відрізнялися від сучасних – вони заставляли дітей рухатися.
Я вам представлю низку фото цього часу, щоб дехто знову полинув спогадами у далеке минуле, а для декого це буде ілюстрація іншої епохи, яка минула… Її витіснили комп’ютери, мобілки, ігрові приставки і зовсім інший підхід до організації власного дозвілля.
Пам’ятаєте такі дитячі автомобілі з педалями? Або як часом завозили в садочок маленьких діток?
А такі магнітофони і касети до них вам знайомі?
А ось когутики, виготовлені вдома з цукру. Гірка для спуску.
Тогочасний “калькулятор”. І усім відомий улюблений мультик.
Хлопці любили бавитися ось такими олов’яними солдатиками. А в класах стояли такі парти. Сиділи за такою?
The Paper He Never Read
The machines kept me tethered to the world for sixteen hours. Flatline, then a thready pulse. Flatline again. I was...
Maggie pulled into the parking lot of Desert Willow Senior Living ten minutes late, Tucker panting in the passenger seat of her Honda CR-V. His gray muzzle was pressed against the window, leaving streaks of slobber she’d have to wipe later. She killed the engine and sat for a moment, watching the automatic doors of the memory care unit. Eight months since she’d moved her father in. Eight months of this old Lab shedding on her backseat, whining at the door every time she grabbed her keys.
*What if Dad doesn’t even know him anymore?* She grabbed the leash, and Tucker’s tail thumped hard against the center...
El gimnasio que me compré con mis ahorros estaba en una plaza pequeña en Hialeah, al lado de una lavandería que olía a suavizante todo el día. Yo llegaba a las cinco y media de la mañana, ponía el café y repasaba las máquinas antes de que entrara el primer cliente. Ese era mi ritual. El negocio no era gran cosa: tres mil pies cuadrados, barras oxidadas en los extremos y un aire acondicionado que sonaba como un tractor, pero era mío. Aunque había un tipo que se creía que el dueño era él.
Se llama Diego Mercado. Veinticuatro años, espalda de nevera, mandíbula de catálogo, una legión de seguidores que le aplaudían hasta...
I Stayed Silent When I Found Out My Husband Had Another Woman. Not Because I Feared Being Alone—My Grandmother Taught Me That Those Who Shout Have Run Out of Arguments. I Had Arguments, but I Was Waiting for Them to Form a Complete Picture. I Wasn’t Waiting for a Confrontation; I Was Waiting for a Slip of the Tongue. Because Men Like My David Always Slip Up—Not About Women, but About Money That Isn’t Theirs.
I stayed silent when I found out my husband had another woman. Not because I feared being alone or doubted...
La fille du jardinier
Je m’appelle Rodolphe Delmas, et pendant vingt-neuf ans j’ai cru que le monde appartenait à ceux qui naissaient du bon...
No Vine a Casarme con la Hija de un Albañil
Miren, antes de que me crucifiquen, déjenme dar mi versión. Me llamo Diego Rivas del Valle. Mi familia llegó de...
Užrašų knygelės dvelksmas
Aš dirbu padavėju „Grand Courtyard“ viešbučio banketų salėje jau dvylika metų. Per tą laiką mačiau visko: vestuves, kurios subyrėdavo dar...
Mergaitė su violetine saulute ant marškinėlių priėjo prie manęs ir tarė: „Mama žinojo, kad tu čia būsi“
Sporto salėje dar kvepėjo šviežiu parketo laku, sumišusiu su dulkių ir jaunystės nerimo kvapu. Ant krepšinio stovų kabojo mėlyni ir...