Connect with us

З життя

Сім’я з міста опинилася у віддаленому селі.

Published

on

В одному містечку жила собі сім’я, яка вирішила приїхати в невеличке село. Чоловік та дружина. У цьому селі, на березі озера, стояв батьківський будинок. Вони привезли з собою стареньку маму. Це була зовсім маленька бабуся, дуже стара. Вона раніше жила у цьому будинку багато років, але як постаріла, послабла, донька перевезла її до міста. Старенька вже мало їла, ноги ледве ходили, все стала забувати, і от донька з чоловіком вирішили, що вона от-от і відійде. Вони вже були на пенсії і вирішили, що непогано б було, якби маму поховали на рідній землі, біля рідних. Бабуся вже ледь дихала, їй було майже 90 років. Вони були готові витримати сільські незручності, адже це ж ненадовго, так планували чоловік з дружиною, зате потім не буде клопотів з похоронами.

Дорога до села була важкою, але старенька все витримала. Там жило мало людей, найближчий магазин за 3 км і з обмеженим асортиментом. Так і стали вони жити. Чоловік рибалив, дружина грядки облаштувала, ягоди та гриби в лісі збирала, трави для чаю. Відновили стареньку баню і човен.

Бабуся спочатку все біля віконця сиділа, одягне окуляри та дивиться на траву у дворі, на озеро, на жовті лілії. А потім знайшла старі валянки, взяла паличку і почала виходити на ганок. До неї став приходити кіт і лягати на коліна. Вони так довго могли сидіти вдвох, старенька гладила кота своєю маленькою рукою, а він тихенько на її худеньких ніжках лежав. Сонце їх гріло, пташки літали, метелики кружляли, на озері качки крякали, а так була тиша…

Незабаром бабуся почала по двору ходити: валянки великі, хустинка на голові, окуляри на носі, сама маленька, на паличку спирається і маленькими кроками пересувається. Так якось і до озера дійшла. А там качки просили ласощів. Донька надягла на валянки, щоб не промокли, калоші, і бабуся щодня ходила до озера з шматочком хліба годувати качок з каченятами. Вони у неї крихти прямо з долоні їли, а бабуся усміхалася. Щаслива була. Іноді донька її катає на човнику по озеру, дає вудочку потримати. Бабуся зловить одну-дві рибки і кота потім годує.

Ось так і літо пройшло, осінь, зима настала, а бабуся все так само, тепло одягнена, виходила на двір і навіть ганок від снігу віничком підмітала. З лопатою вона не могла впоратися, не під силу було, а з віничком справлялася. І з котом по засніженому двору повільно, маленькими кроками гуляла. Почала краще їсти, апетит з’явився, чай із звіробоєм полюбляла, брусницю з толокном, кашу пшоняну. В баню з радістю ходила, любила, коли жарко. Донька її намилить, бабуся від тепла порум’яниться, помолодшає — красуня! І так рік за роком…

Помилилися діти з розрахунками. Бабуся в селі ще шість років прожила. Всі шість років так, мирно усміхаючись навколишньому світу, потихеньку, у великих валянках, маленькими кроками по двору ходила, спираючись на паличку. А куди поспішати? На той світ завжди встигнеш, від цього не втечеш.

Краще радіти життю: дивитися на озеро, на траву, годувати з долоні качок, гладити кота, випити чашку чаю з морошковим варенням. Потрібно насолоджуватися життям і не думати про погане. І робити добро…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − вісім =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Відкладена мрія: зрада та звільнення

Мрія, відкладена на потім: зрасту та звільнення Як тільки Наталя могла згадати, вона мріяла про подорож до Франції. Уявляла, як...

З життя20 хвилин ago

Складні стосунки з донькою: відлуння минулого

Уже два роки, як Соломія Павлівна не спілкується зі своєю донькою Олесею. Рік тому, без жодної причини, Олеся перестала відповідати...

З життя20 хвилин ago

Відплата за байдуже серце

**Око за око: розплата за байдужість** У затишному містечку на березі Дніпра Тетяна Олександрівна роками намагалася бути ідеальною матір’ю та...

З життя24 хвилини ago

Я думала, что мы с бывшим снова сблизимся, но оказалось, что он использует меня для мести сестре

Вот же история — верила ведь в светлое чувство! Ну не дура, право? Все мы думаем, что настоящая любовь, как...

З життя34 хвилини ago

Помста за байдужість: Око за око

У затишному містечку на березі Дніпра Тетяна Михайлівна роками намагалася бути ідеальною матір’ю та свекрухою. Вона жертвувала часом, силами та...

З життя45 хвилин ago

Загадка ранкового сніданку: доброта сусідів

Таємниця ранкового сніданку: доброта сусідів Життя самотнього батька схоже на безкінечний водоверт клопотів та емоцій. Мої дві доньки, п’ятирічна Соломія...

З життя1 годину ago

Підступний зрада на весільному святі

Зрада за весільним столом Тетяна Михайлівна поспішно постукала у двері квартири сина та невістки. Її переповнювала радість: вона хотіла показати...

З життя1 годину ago

Тайна подвала: Как продажа дома изменила мою жизнь навсегда.

Меня зовут Артём. Я продал старый дом моего деда в маленьком городке под Калугой, считая, что избавляюсь от ненужного груза,...