Син повернувся з армії із несподіванкою.

Син повернувся з армії з несподіванкою. Зазвичай, кажуть, що дівчата приносять сюрпризи, а тут хлопець приїхав з дитям. Служив Матвій у Прибалтиці, вдома на нього чекала дівчина, на присягу приїжджала. Але зачарувала його місцева молода дівчина. Вона народила і хотіла відмовитися від дитини. І від Матвія теж піти намірилася.

Просив він, аби не залишали дитину, сказав, що скоро демобілізується, забере доньку. Дівчинку назвали Реґіною. Він дав їй своє прізвище та ім’я батька. Через пару місяців забрав дитину додому.

Батьки — є батьки. Спочатку був переполох, але потім радість, турботи і щастя. Однак дівчина не змогла пробачити такої зради. Матвій любив свою дочку, не заперечуючи вини перед коханою, вважав, що винен сам.

Незабаром у нього з’явилася інша любов. Вийти заміж дуже хотіла, згодна була виховувати чужу дитину. Після весілля Матвій переїхав до нової родини, оскільки молода дружина не бажала жити з його батьками. Дружина вдома сиділа, виховувала дівчинку, а він працював.

Дитина була капризною, дружина щодня була на нервах. Одного разу Матвій заїхав додому вдень. Нікого не було, та по всій хаті лунав крик дочки.

Знайшов її в плетеній корзинці під ліжком. Зверху лежав товстий рудий кіт. Обурений Матвій дістав доньку, заспокоїв, відніс до батьків. І більше не повернувся до дружини, подав на розлучення.

Дружина ж вже була вагітна. Після пологів принесла доньку Матвію, в тій самій корзинці. Сказала, що їй треба влаштовувати особисте життя. Батьки обузи на себе вішати не хочуть, так що або він забирає дитину, або вона віддасть її в притулок.

Дочка хворіла, їй потрібно було грудне молоко, щодня він носив дівчинку дружині, просив погодувати. Через кілька днів вона давала йому зціджене молоко, а потім вийшла перебінтована, сказала, що «лавочку» закрила. Хай сам свої проблеми вирішує.

Одного разу прийшла до Матвія сусідка. Сказала, що була у сестри в одному з сіл. Там дівчину хтось зґвалтував, і вона народила. Молока багато, на трьох вистачить. Крім того, дівчина хороша, просто в житті не пощастило, а тепер хто її візьме з прицепом.

Порадилися і вирішили їхати сватати. Матвій був згоден на все. Він стомився, був розбитий морально і фізично. За ради дітей готовий був зійтися хоч з крокодилом.

Спочатку поїхали батьки з сусідкою, яка взяла з собою сестру для підтримки. Особливо умовляти не довелося. Бідна сім’я, прості батьки, а дівчина, що Марфушка з казки.

Руда, веснянкувата, тільки що не горбата. Навіть шкода було батькам сина з дітьми в таке ярмо запрягати.

Матвій дивився на ситуацію байдуже. Хотів пристроїти дітей і мати спокій. Швидко повінчалися і привезли дівчину з дитям додому. Матвій, стомлений, ліг спати. Жінка щебетала з трьома дітьми. Вона вкладала їх спати, співала колискову. Так добре зауниливо співала, що він сам заснув міцним сном.

У домі нарешті настала гармонія. Уляна, так звали дружину, чудово справлялася з дітьми, ще й по господарству батькам допомагала.

Матвія цілком влаштовувала його дружина, але як жінка, вона його не приваблювала. Вона і не ображалася.

Так і жили — розмірено, без метушні. Дочки росли, і навіть схожі були одна на одну, як сестри. Матвій удочерив дочку Уляни, став багатодітним батьком.

Якось приїхала у село його перша любов. Матвій не знаходив собі місця, навіть напився. Того вечора вперше обійняв Уляну і якось усе владналося.

Він знайшов, що вона навіть нічого. З часом усе стало на свої місця. Пекучого кохання до дружини не з’явилося, але ставився до неї з великою повагою. Звик до її некрасивості і навіть знаходив її привабливою.

Коли дочки пішли у школу, Уляна зізналася чоловіку, що чекає дитину. Матвій якось розгубився, тільки-но виховали трьох, але побачивши страх і зніяковіння в очах дружини, сказав, що де троє, там і четвертий. Три няні виросли, вже нічого не страшно.

Нарешті народився син, Матвій був дуже радий, що чоловік буде рости в домі.

Непомітно діти подорослішали, вирушили по знання за межі села, у доросле життя. Уляні йшов сорок дев’ятий рік.

Матвій трохи набрав вагу, став схожий на місцевого вожака. Жили вони добре.

Одного разу він дивився телевізор після ситної вечері. Підійшла дружина.

— Матюша…, хотіла сказати… у нас з тобою буде дитина…

— Ти що, здуріла, Уляшо, яка дитина в нашому віці, люди засміють. Хіба в такому віці жінки народжують?

— Самій думалось, що все уже… А тут така оказія. Пізно вже думати, Матюша, будемо народжувати…

— От тобі маєш, те це приїхали. Тільки оперилися, тільки нарешті для себе почали жити і все спочатку. Ти мене вбила, жінко.

Вночі засмучена Уляна лежала і всхлипувала під боком, потім почала завивати.

— Ну чого кричиш, спати заважаєш! – прикрикнув Матвій на жінку. – Не похорони ж бо, нова людина з’явиться.

— Так нелюбимим буде рости, нежданим, — плакала Уляна.

— Що за дурість ти вбила у свою голову! Ну, ошелешився від несподіванки, а хто б нормальний не ошелешився в моєму віці… Буде тобі, не можна маля турбувати. Він повернувся до дружини, обійняв, поклав руку на живіт.

Уляна народила акуратно до свого п’ятдесятиріччя. Матвію було трохи більше. Цим дивом знову виявилася дівчинка, яку назвали Євгенією.

Звичайно, для немовляти батьки виглядали староватими. У селі від фізичної роботи на свіжому повітрі старіють швидше.

Народження Євгенії стало святом для всього села, довелося ставити шатри, накривати столи, бо люди ломилися на дивитися і вимагали це діло відсвяткувати.

Дівчинка росла красунею. Чорнява, круглолиця, спокійна, привітна. Старші заміж вийшли, син одружився. Розійшлися діти по світу, а Євгенія стала розрадою на старість років.

Навчилася, батько віддав збереження на машину, щоб дочка жила в селі, на роботу в місто їздила без проблем.

Ось таке колесо життя.

У когось усе просто, а в когось із завихреннями.