Червень у вогні: місто у спекотному полоні, чекаємо на вітерець.

Червень видався спекотним, гаряче повітря накрило місто куполом, хотілося б, щоб подув легенький вітерець, — мріяла Марія, перебираючи в шафі свої прості сукні. Завтра в її дочки у школі випускний, а в неї, як на зло, не було жодної підходящої літньої сукні.

У дверях спальні з’явилася дочка Настя. Вона критично оглянула маму з голови до ніг, а потім заявила:

— Мамо, ти можеш ображатися на мене, але я не хочу, щоб ти була на випускному вечорі. Не псуй мені свято! Нехай від нашої сім’ї буде лиш один тато. Він чоловік видний і одягається бездоганно. У тебе ж немає жодної модної речі. Ти взагалі неудачниця із ображеним виглядом коня, і я забороняю тобі з’являтися на випускному! —

Настя пішла, грюкнувши дверима, а Марія залишилася стояти в ступорі.

А чого дивуватися? Марія давно помітила, що чоловік почав її соромитися. Він з нею нікуди не виходить, тим паче не бере на компанійські заходи. Багато хто приходить із дружинами, тільки не він.

Він відверто каже, що вона постаріла, не вміє одягатися і доглядати за собою, брови, зачіска, щоб бути схожою на дружину успішного бізнесмена.

А найсумніше те, що й дочка швидко стала на бік батька. Вона пишається його успіхами, усім розказує, який у неї просунутий і успішний тато. На батьківські збори завжди ходив батько. Настя не хотіла, щоб мати з’являлася в школі.

Марія підійшла до дзеркала. Нормальне обличчя, і вона ще далеко не старенька, всього 38 років. Темне волосся зібрано у хвіст, очі… очі сумні. “Ображене обличчя коня”, таке придумала.

Ввечері треба поговорити з чоловіком, нехай втихомирить свою улюбленицю.

Марія розуміє, що зробила велику помилку, коли кинула медичний університет і пішла працювати, щоб дати можливість вчитися Олексію.

Вони були студентами, коли познайомилися і без пам’яті закохалися один в одного. Марія навчалася на другому курсі медичного, Олексій на третьому курсі політехнічного. Вони просто розписалися. На весілля грошей не було. Марія мала лише маму, з дуже скромними доходами. Олексій з багатодітної сільської родини.

Квартиру знімали. Ось тоді Марія й узяла академічну відпустку, влаштувалася санітаркою в лікарню. Народилася Настя. Дочці виповнилося 9 місяців, і Марія знову вийшла на роботу. З онучкою залишалася бабуся.

Марія працювала, а її улюблений Олешко зміг спокійно закінчити університет. Потім йому пощастило і він влаштувався менеджером у процвітаючу фірму.

Марія хотіла повернутися на навчання, але чоловік вмовляв, — Давай почекаємо ще рік, я стану на ноги, а потім я тобі допоможу, і ти повернешся в університет. —

А потім була інша потреба…кредити, купівля квартири. Чоловік налагоджував свій бізнес. Усі його гроші йшли на розкрутку.

Про університет довелося забути. Марія працювала в поті чола, щоб забезпечити потреби родини. Вона не гребувала підробітками в святкові дні й вихідні, могла працювати цілодобово. Настя вже навчалася в школі. Дякую бабусі, яка не покинула їх, допомагала.

Минули роки.

Олексій процвітаючий бізнесмен, власник фірми. Марія вже п’ять років працює кастелянкою в лікарні, пішла на підвищення, так би мовити.

Ввечері після вечері Марія викликала чоловіка на відверту розмову:

— Що відбувається в нашій родині? Чому ви з дочкою витираєте об мене ноги? В чому я перед вами завинила? —

— Марія, ти доросла жінка, невже ти сама не розумієш, що ми з тобою вже давно не пара? Студентська любов зникла, її нема! А іншої любові не з’явилося. У нас із тобою різний інтелектуальний рівень. Мені соромно, що у мене така сіра і нецікава дружина. Я не люблю тебе, прости! І жити з тобою далі не можу. Давно збирався сказати, — закінчив Олексій.

Дочка залишилася з батьком.

Марія пішла до матері.

Сказати, що для неї це був удар — нічого не сказати. Це була катастрофа! Розвалився звичний світ, який вона стільки років збирала по крихтах. Вона жила, як зомбі. Ходила на роботу, спілкувалася з людьми, усміхалася, а в душі палала образа.

Марія телефонувала дочці, але Настя попросила не турбувати її більше.

Чоловік перший час залишався на зв’язку. Він розповів, що Настя вступила в університет на юридичний, живе з ним.

Правда, Олексій недовго жив один. Дуже скоро він одружився. Нова дружина була на 15 років молодшою й відповідала його статусу.

Настю батько переселив у знімну квартиру, подалі від гріха. Вона хоч і ладила з його новою дружиною, але хто його знає, як там далі складатимуться стосунки?

Марія потихеньку відійшла від подвійної зради.

Чоловіка й дочку вона більше не турбувала. У багатьох вона винуватила себе. Не можна було так розчинятися в чоловікові, жити лише для нього і для дочки. Не можна було так зневажливо ставитися до себе.

І Марія вирішила кардинально змінити своє життя.

Вона зробила собі модну стрижку, сходила до відомого в місті візажиста і… не впізнала себе в дзеркалі. Красуня!

— Я тепер завжди виглядатиму так! Тим паче, у мене з’явилося час для себе і гроші, — вирішила Марія.

Вона закінчила платні курси масажистів, все-таки основи медичного освіти в неї були. Марія працювала в приватній клініці нетрадиційної медицини, отримувала непогану зарплату.

На час відпустки поїжджала на південь, влаштовувалася в санаторій, масажистів завжди не вистачає. Поєднувала приємне з корисним: і працювала, і грілася на південному сонечку.

Знаходилися, звісно, кавалери. Були і з серйозними намірами, але вона більше не хотіла заміж. Не хотіла жити для когось, знову догоджати, підлаштовуватися. Ні і ні, вистачило одного разу!

Так непомітно минули чотири роки.

Марія, звісно, сумувала за дочкою, але страждати про неї вона собі заборонила. Раз не дзвонить і не приходить, значить все добре.

Сталося в неї нове горе. Не стало мами. Раптово. Несподівано.

Марія продала квартиру, зібрала всі свої заощадження і переїхала до Одеси. Вона завжди мріяла жити біля моря.

Марія купила однокімнатну квартиру, працює масажисткою в санаторії.

Несподівано зателефонувала дочка. У Марії тремтіли руки, коли вона взяла телефон.

— Мамо, привіт! — як ніби вони вчора розсталися.

— Мам, ти не могла б взяти на себе на час онуку? Мені треба до вчитися, я брала академічну, а Миленку ні з ким залишити. Вся надія на тебе, — щебетала, як ні в чому не бувало Настя.

— Донечко, як ти можеш довірити дитину неудачниці з ображеним виглядом коня? До того ж, у тебе поруч є молода і красива мачуха, успішний тато, і чоловік у тебе, напевно є. Наймайте няню, а я не можу. Я живу далеко в Одесі, і багато працюю, — спокійно відповіла Марія.

Настя не побоялася відстані і приїхала з дочкою до матері. Милені було вже півтора рочки, чарівне синьооке створіння. Марія, звісно, зраділа їхньому приїзду, а онучку полюбила з першого погляду.

Настя попросила у матері пробачення. І мати пробачила.

Дочка розказала, що чоловік у неї був цивільним, нещодавно пішов до іншої. Він сподівався на протекцію Настиного батька, але у батька настала чорна полоса. Бізнес серйозно впав. Квартиру він продав, намагається триматися на плаву. Зараз живе на знімній. Молода дружина пішла, вона не про таке життя мріяла.

Настя поїхала. Марія залишилась з онукою. Вона найняла їй няню, а коли онука підросте, влаштує її в приватний дитячий садок поруч із домом.

Телефонував колишній чоловік, пропонував почати все заново, просив дати йому ще один шанс.

— Ні. Я не можу пробачити тебе. Не дзвони мені більше, — відповіла Марія.

Ось така історія. Звичайна, загалом, яких багато…