Connect with us

З життя

Сім років потому: випускний найстаршого сина і зустріч з біологічною матір’ю.

Published

on

Минуло вже майже сім років, як я стою на випускному свого старшого сина. Туди навідалася і його біологічна мати. Вона так поводилася, ніби це вона виховала сина і допомогла йому закінчити школу.

Я двадцять шість років жила сама. Звісно, мала деякі стосунки з чоловіками, але вони ніколи не були серйозними і швидко закінчувались. Я приділяла багато часу роботі, і на відносини не залишалось ні часу, ні сил. Одного разу я зіткнулася з багатьма проблемами одночасно.

Раз на пів року я відвідувала гінеколога. Під час чергового візиту лікарка ошелешила мене: у мене не може бути дітей. Її слова були шоком — безпліддя. Вийшовши з кабінету, я отримала дзвінок з невідомого номера. На тому кінці чоловік повідомив, що моя мама в лікарні. Їй стало погано вдома, викликали швидку і госпіталізували.

Я одразу ж поїхала до лікарні. Лікар запевнив мене, що після кількох днів мама зможе повернутися додому. Лікарем мами був мій майбутній чоловік.

Ми почали спілкуватися завдяки здоров’ю мами. Згодом він запросив мене на побачення, і наша історія розвивалася стрімко: ми стали проводити багато часу разом і через пів року одружилися. Це сталося настільки швидко, що ми самі не зрозуміли, як все сталося. У мого чоловіка вже було двоє дітей: син і донька. Вони не хотіли жити з матір’ю, тож ми забрали їх до себе. Я знала, що не можу мати власних дітей, і сподівалася стати їм другою мамою. Адже мама — це не лише та, що народила, але й та, що виховала.

Коли діти переїхали до нас, я й не підозрювала, що вже ношу під серцем наш спільний скарб. І коли дізналася, що стану мамою втретє, була на сьомому небі від щастя.

Дуже скоро народився наш син, і я виховувала трьох бешкетників. Це було надзвичайно важко. Я майже нічого не встигала. Мрії про хвилинку для себе залишалися мріями. Я постійно займалася домашніми справами та доглядала найменшого сина. Чоловік працював багато, тож на допомогу я лише сподівалася. Я розуміла його, бо годувати родину з п’яти осіб важко.

Я мріяла, що колись наші діти виростуть, і ми зможемо трохи пожити для себе. Я сподівалася, що вони оцінять мої зусилля і скажуть слова вдячності за любов і підтримку.

Через сім років я стояла на випускному старшого сина. Там була і його біологічна мати. Її показність мене здивувала: вона з’явилась так, ніби ніколи не забувала про сина. Але я була більше зосереджена на його святі, ніж на ній.

Коли вечір добігав кінця, випускникам вручили квіти, щоб ті подарували їх тому, кого найбільше цінують. Син підійшов до мене зі словами: “Мамо, дякую за все! Це тобі!” Моє серце застукало швидше, а на очах з’явилися сльози радості. Хоч я не його рідна мама, але для нього найближча. Ці слова і вчинки підтвердили, що я все зробила правильно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 + 5 =

Також цікаво:

З життя45 хвилин ago

Кілька років тому, коли я навчався в університеті, моїми сусідами були троє хлопців мого віку.

Було це вже давно, коли я ще вчився в університеті. У сусідній квартирі жили троє хлопців, рівня мені за віком....

З життя2 години ago

Справжній герой

Олександра з Миколою зустрічалися два роки. Мама Олександри вже почала хвилюватися, що донька марнує з ним час, до весілля справа...

З життя3 години ago

Урок, який змінив все

Шкільний урок, або Марусенька Ромко Багряний йшов із їдальні. Він уже ступив на перший східцевий сходинок, коли почув під ними...

З життя4 години ago

Друга Шанс для Зміни

Стоячи у своєму вишуканому кабінеті, В’ячеслав відкинувся у зручному кріслі, з усмішкою споглядаючи шлях, який привів його сюди. Його ресторан,...

З життя4 години ago

Моя мама з особливого місця, а я завжди був близько до дідуся.

Моя мама родом з Вінниці, із села Гулівці, щоб бути точним. Я завжди був дуже прив’язаний до свого дідуся, батька...

З життя5 години ago

Незламна зв’язок дружби

Оксана закрила файл і надіслала його собі на робочу пошту. У понеділок у офісі відкриє, роздрукує, поставить печатку й здасть...

З життя5 години ago

Дядя Паша: Провідник у нове життя

Дядько Павло, або Життя триває… Віталій сидів за кухонним столом, нудно дивлячись у стіну перед собою. Нічого цікавого там не...

З життя6 години ago

А от же, моя мама мені повірила!

Тато вірив у мою історію. Це сталося минулого року на Великдень. Була ніч, близько восьмої, якраз у Чистий Четвер. Я...