Connect with us

З життя

Сім років потому: випускний найстаршого сина і зустріч з біологічною матір’ю.

Published

on

Минуло вже майже сім років, як я стою на випускному свого старшого сина. Туди навідалася і його біологічна мати. Вона так поводилася, ніби це вона виховала сина і допомогла йому закінчити школу.

Я двадцять шість років жила сама. Звісно, мала деякі стосунки з чоловіками, але вони ніколи не були серйозними і швидко закінчувались. Я приділяла багато часу роботі, і на відносини не залишалось ні часу, ні сил. Одного разу я зіткнулася з багатьма проблемами одночасно.

Раз на пів року я відвідувала гінеколога. Під час чергового візиту лікарка ошелешила мене: у мене не може бути дітей. Її слова були шоком — безпліддя. Вийшовши з кабінету, я отримала дзвінок з невідомого номера. На тому кінці чоловік повідомив, що моя мама в лікарні. Їй стало погано вдома, викликали швидку і госпіталізували.

Я одразу ж поїхала до лікарні. Лікар запевнив мене, що після кількох днів мама зможе повернутися додому. Лікарем мами був мій майбутній чоловік.

Ми почали спілкуватися завдяки здоров’ю мами. Згодом він запросив мене на побачення, і наша історія розвивалася стрімко: ми стали проводити багато часу разом і через пів року одружилися. Це сталося настільки швидко, що ми самі не зрозуміли, як все сталося. У мого чоловіка вже було двоє дітей: син і донька. Вони не хотіли жити з матір’ю, тож ми забрали їх до себе. Я знала, що не можу мати власних дітей, і сподівалася стати їм другою мамою. Адже мама — це не лише та, що народила, але й та, що виховала.

Коли діти переїхали до нас, я й не підозрювала, що вже ношу під серцем наш спільний скарб. І коли дізналася, що стану мамою втретє, була на сьомому небі від щастя.

Дуже скоро народився наш син, і я виховувала трьох бешкетників. Це було надзвичайно важко. Я майже нічого не встигала. Мрії про хвилинку для себе залишалися мріями. Я постійно займалася домашніми справами та доглядала найменшого сина. Чоловік працював багато, тож на допомогу я лише сподівалася. Я розуміла його, бо годувати родину з п’яти осіб важко.

Я мріяла, що колись наші діти виростуть, і ми зможемо трохи пожити для себе. Я сподівалася, що вони оцінять мої зусилля і скажуть слова вдячності за любов і підтримку.

Через сім років я стояла на випускному старшого сина. Там була і його біологічна мати. Її показність мене здивувала: вона з’явилась так, ніби ніколи не забувала про сина. Але я була більше зосереджена на його святі, ніж на ній.

Коли вечір добігав кінця, випускникам вручили квіти, щоб ті подарували їх тому, кого найбільше цінують. Син підійшов до мене зі словами: “Мамо, дякую за все! Це тобі!” Моє серце застукало швидше, а на очах з’явилися сльози радості. Хоч я не його рідна мама, але для нього найближча. Ці слова і вчинки підтвердили, що я все зробила правильно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × три =

Також цікаво:

З життя49 хвилин ago

Якби ми зустрілись раніше…

Якби ми зустрілися раніше… Сьогодні я прийшла до поліклініки вчасно, забрала свою картку в реєстратурі й піднялася на другий поверх....

З життя49 хвилин ago

«Що буде, якщо батьки розійдуться?» Вовку охопила жахлива думка, і сльози навернулися на очі.

«А якщо тато й мама справді розлучаться?» Від цієї думки у Василя стиснуло в грудях, а на очі навернулися сльози....

З життя2 години ago

Загадка давнього знімка

**Таємниця старої фотографії** Микола та Оксана навчалися в одній групі. Дівчина як дівчина, нічим особливим. Але чи то час настав...

З життя3 години ago

Розумний вибір на порозі!

Думай, хлопче, думай Олег зупинив машину біля заправки. — Дев’яносто п’ятий, повний бак, — кинув він хлопцю на заправці та...

З життя4 години ago

Я прагнула до щастя

Марійка відкинула ковдру, перевернула подушку на інший, менш вологий бік і знову лігла. Прохолодніше стало, але заснути все одно не...

З життя6 години ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя7 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя8 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...