У понеділок приїхав мій старший брат із-за кордону і привіз батькам різноманітний одяг.

У понеділок приїхав мій старший брат з Америки. Привіз батькам всілякий одяг. Мати накрила стіл, перед основною стравою приготувала різні закуски. Піклувалася про невістку, пропонувала та подавала все найкраще. Ігор та його дружина після повернення почали відвідувати родичів, усі заздрили їм і захоплювалися. У нашому домі цього тижня були справжні свята, батьки радісно гралися з американськими онуками, мама пекла щось від ранку до вечора і готувала.

Коли Ігор разом з дружиною та дітьми вертався додому, батько дістав велику конверт і вручив йому в ній гроші, як ніби ніхто не бачив. Усі попрощалися, були радісні, мама запакувала їм все їжу в контейнери. Брат ледве встиг вийти, і атмосфера зіпсувалася, почалися нарікання, прохання до моєї дружини подати чай, а батько почав скаржитися на те, що снігу так багато, що важко пройти.

Лідія кип’ятила воду для чаю, а я якось сумував в душі. Останні десять років я живу з дружиною і двома синами в одному домі з батьками. Мама довгий час вже не працює, батько також. Вони люди, які дуже себе поважають. Як тільки вийшли на пенсію, почали дуже піклуватися про себе, мати не вийде на город, бо сонце занадто пекуче вдень, а ввечері знову повно комарів. Ліда і я робимо все по дому.

Ігор приїжджає рідко, тоді батьки, здається, стають іншими, вони оживають, забувають, що їм щось заважає, втішаються своєю родиною. З кожним роком розумію, що зробив велику помилку, залишившись з батьками. Завжди більш шанована особа це та, що далеко, а та, що поруч, яка робить все і допомагає у всьому, ніколи належно не цінується. Можливо, варто залишити батьків, купити будинок в селі і жити своїм життям? Але зараз у нас немає таких грошей, а Лідія і я вклали стільки грошей і праці в дім батьків. Справді потрібна порада, що ж тепер робити?