Одного разу бабусі стало зле, і лікар вирішив забрати її до лікарні.

На одній з прогулянок моїй бабусі стало зле, і приїхавши на “швидкій” лікар вирішив не ризикувати та забрав бабусю до лікарні. Там їй детально пояснили, що в такому віці вже не личить активно гуляти по театрах з літніми подругами. Смерть не за горами, і зустріти її слід гідно — в своєму ліжку, а не на грі в покер у сусідки.

Бабуся вирішила підготуватися до відходу з цього світу з розумом і смаком. Спершу, вона накупила цілу купу ліків і виставила їх на нічний столик біля ліжка. У кімнаті відразу з’явився стійкий запах валокордину.

По-друге, вона змусила всіх нас допомагати їй у “нелегкому” процесі підготовки до відходу з життя, жертвуючи нашими часом і нервами. Вона капризувала, вимагала нових ліків, виклику то лікаря, то нотаріуса. Мама бігала, намагаючись задовольнити всі її примхи і хоч якось переконати, що помирати ще рано. Але у відповідь бабуся закочувала очі і просила накапати ще трохи валокордину.

Та одного разу в кімнаті бабусі з’явилася її давня подруга Неля. На щастя, я була тоді у неї вдома і побачила це власними очима.

— Кажуть, ти нарешті вирішила померти, — запитала вона низьким голосом, — похвально. Комусь із нас треба зробити цей крок, щоб усе там роздивитися. Але відповідай чесно — невже ти збираєшся лежати в труні в такому страшному вигляді?

Бабуся буркнула у відповідь, що їй байдуже, в якому вигляді вона буде лежати в скрині.

— Тобі, може, й байдуже, — відповіла Неля, — а мені на це доведеться дивитися! Більше того, я це маю цілувати! Що скажуть люди?! Вони подумають, що прийшли на пристойний похорон, а їх обманули. Я не зможу їм в очі поглянути!

— Причому тут люди? — вигукнула бабуся.

— Бо вони прийдуть, думаючи, що ховають подругу Нелі, а Неля з ким попало не спілкується. Але коли побачать тебе, подумають, що їм підсунули якийсь інший труп і образяться! До речі, навіщо тобі так багато ліків? Ти що, труїш себе цією гидотою?

— Я намагаюся полегшити свої страждання, — намагалася виправдовуватись бабуся.

— Ти намагаєшся остаточно знищити собі печінку — а від хворої печінки колір обличчя жахливий. Ти хочеш, щоб, побачивши тебе в труні, люди в жаху втекли?

Бабуся задумалась і погодилась, що краще лежати в труні з гарним кольором обличчя. Подруга підтримала її й запропонувала вийти на вулицю та прогулятись, щоб з’явився здоровий рум’янець, який буде дуже ефектно виглядати на смертному ложі.

Я, роззявивши рота, спостерігала, як моя бабуся, яка днями “помирала”, злазить з ліжка і прямує до душу, від якого відмовлялася останні три тижні. А Неля, трохи скрививши губи, наказує мені зібрати всю постіль з ліжка, щоб відправити її в прання… А собі з бабусею приготувати дві чашки міцної кави, в які накапати чогось коньячно-бадьорого, грамів так п’ятдесят. Оскільки, коньяк добре впливає на тонус і нерви. А в тій самій труні, як ви вже зрозуміли, краще лежати зі здоровими нервами і міцним серцем…

Ліпша подруга настільки перейнялась бабусиними майбутніми похоронами, що кілька тижнів ретельно готувала її до них. За цей час вони відвідали перукарню, масажиста та салон краси. Ходили по магазинам і розпродажам, накупили безліч різних милих речей, які обов’язково стануть у пригоді на тому світі, таких як капелюшок з вуаллю, рукавички, косметика.

Тому за власні похорони бабуся вже не переживає, адже знає, що все пройде на найвищому рівні. А щоб скоротати час, вона знову почала відвідувати подруг, грати в покер та влаштовувати веселі пікніки. Каже, що якщо смерть так сильно потрібно, то хай сама її шукає… Щоправда, безносій поки не поспішає її знаходити — мабуть, у бабусі ще недостатньо хороший для цього колір обличчя.