Connect with us

З життя

Тещі обіцяли дати нам гроші за умови, що мама надасть стільки ж.

Published

on

Під час свят чоловік за столом розпочав розмову про будівництво будинку, адже більше не хотів жити з батьками. Свекри сказали, що дадуть нам гроші за умови, що моя мама дасть таку ж суму. Саме в цей момент виплила моя таємниця. Я давно мала розповісти про це чоловікові, але якось не було нагоди, тепер він хоче зі мною розійтися.

Перед святами між мною та моїм чоловіком сталося серйозне непорозуміння. Все зайшло так далеко, що чоловік вимагав розлучення. Ми зібралися всією родиною за святковим столом, і він підняв питання про будівництво будинку. Йому набридло жити з батьками. Саме тоді виплила моя таємниця, про яку я мала раніше розповісти чоловікові, але не знаходила підходящої нагоди.

Я завжди жила з мамою і бабусею, батька у мене не було. Моя бабуся разом із мамою мешкали у двокімнатній квартирі, з часом обміняли її на дві окремі, з невеликою доплатою.

Тоді я поїхала вчитися. Одна квартира була переписана на мене, мама хотіла, щоб у мене було щось своє, за що я їй дуже вдячна. Свою квартиру я здавала в оренду, а з грошей оплачувала своє навчання в університеті.

Після весілля ми оселилися з батьками чоловіка, а свою квартиру я продовжувала здавати, відкладаючи гроші на банківський рахунок. Я не говорила про це чоловікові, планувала зробити йому сюрприз вчасно.

Коли чоловік розповів свекрам про будівництво будинку, вони погодилися дати нам гроші за умови, що моя мама внесе стільки ж.

Я повинна була погодитися з ними, а мамі дати накопичені мною гроші, щоб виглядало, ніби вона нам їх зібрала, але я розповіла все – і про гроші, і про квартиру. Тоді усвідомила, що це не був найкращий час для розкриття таємниці. Що там було! Свекруха одразу заявила, що я повинна була жити там одразу після весілля, а не у них.

Чоловік же образився, що я приховала сам факт володіння квартирою. Він сказав, що ніколи не зможе мені довіряти. Ми посварилися, я зібрала свої речі і поїхала до мами. Згодом я запропонувала чоловікові, щоб ми жили у мене або продали квартиру, а на гроші побудували будинок, але він відмовився. Сказав, що ніколи не зробить цього, і більше того, не хоче мене бачити.

Не розумію, невже я зробила такий великий гріх, щоб мене так карати? Адже ця квартира, ці гроші – все було б спільним. Я також не хочу просити і принижуватися ні перед чоловіком, ні перед його батьками. Мама переживає, що все це через неї, що треба було одразу сказати правду, хоча б чоловікові, якщо не його батькам. Але зараз немає сенсу про це говорити.

Та мама була так схвильована, що вчора зібралася і поїхала до свекрухи, але та навіть не пустила її на поріг, сказала, що ми брехуни, і вона не хоче мати з нами жодних стосунків.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 + два =

Також цікаво:

HE1 хвилина ago

חיים קטנים של אושר

יוסי ישב בכיסא הגלגלים ליד החלון הגדול בחדר האוכל של בית האבות "נוף הכרמל" בחיפה, אבל הוא לא ממש הביט...

HE6 хвилин ago

הגורה שהגשם הביא

הסופה דפקה על חלונות הבית הקטן של חנה כבר שעות. היא הייתה עטופה בשמיכה בסלון, ולא התכוונה לזוז. בת 76,...

CZ26 хвилин ago

Dar z bouřky

Jiří seděl v křesle u okna a poslouchal, jak vítr lomcuje starou lipou na zahradě. Byl červencový večer a bouřka,...

З життя27 хвилин ago

Right after our daughter’s funeral, my husband kept pushing me to throw away her things. But when I started cleaning her room, I found a strange note: “Mom, if you’re reading this, it means I’m no longer alive. Just look under the bed.”

Immediately after our daughter’s funeral, my husband kept pushing me to throw away her things. But when I finally started...

IT46 хвилин ago

Il giorno in cui Tobia vide il mare

La dottoressa Mariani posò la penna e guardò Stefano dritto negli occhi. Non c’erano giri di parole da fare. «Tobia...

HE56 хвилин ago

הים הראשון של גורי

הווטרינרית התקשרה ביום רביעי בצהריים. אמא החזיקה את הטלפון ביד אחת, וביד השנייה ליטפה את הראש של גורי. כולנו ישבנו...

FR1 годину ago

Le chien qui savait attendre

Trois dimanches après l’enterrement d’André, Hélène avait trouvé sa place sur le banc du fond, celui qu’ils occupaient tous les...

FR1 годину ago

Le vétérinaire n’avait pas tourné autour du pot. Il avait posé la radio des hanches sur la table en formica et dit, avec cette douceur que prennent les médecins quand les mots vont faire mal, que Gaspard ne passerait probablement pas la fin de l’automne. Douze ans. La dysplasie prenait tout, maintenant, et les nerfs lâchaient. « Vous pouvez lui offrir des jours paisibles. Remplis. C’est le plus beau cadeau qu’on puisse faire à un chien.

C’était un jeudi de septembre, une fin d’après-midi maussade à Tarbes. Claire et Vincent étaient rentrés sans échanger un mot,...