Connect with us

З життя

Жорстокість насмішок над жителями села!

Published

on

Жорстоко насміхатися з людей з села!

Я закінчила економіку і кілька місяців тому почала працювати бухгалтером в одній компанії…

Перші кілька робочих днів повернули мене на кілька років назад, коли я складала вступні іспити, а потім і сесії.

Ніколи не забуду, як з мене глузували інші дівчата — витончені, модні, з макіяжем, пихаті.

А я — бідна сільська дівчина, яка боялася не встигнути на ранковий поїзд, не розгубитися в трамваях і автобусах і не спізнитися на іспити. Мені було байдуже, що я одягну і як виглядатиму.

Коли мене прийняли, нічого не змінилося. Завжди дивилися зверхньо, сміялися з моїх єдиних закритих черевиків, які взувала взимку.

село

Не важливо, звідки ти родом, а яка ти людина

Минаючи мене, коли я стояла замерзла, дихала на руки, щоб зігріти їх.

Спочатку нікуди мене не запрошували, а потім почали робити все навпаки.

Завжди звали попити кави з ними або “щось перекусити”, знаючи, що у мене немає грошей, і я, хоч-не-хоч, відмовлюся.

Глузування та образи інших зблизили мене з Стефаном, який, як і я, був з глибокої провінції, бідний, немодний колега, який рахував кожну копійку.

З ним ми так і не стали парою, але до сьогодні залишаємося друзями. Ми покладаємося один на одного і допомагаємо.

Обидва виявилися міцними горішками — він почав працювати у Львові, аби бути ближче до батьків і допомагати їм.

Я мусила влаштуватися в Києві, бо моя сестра живе поруч, самостійно виховує мою племінницю і потребує моєї підтримки.

Ніколи раніше нікому не розповідала про ці переживання

Нещодавно одна з моїх колишніх колег з’явилася на моєму новому робочому місці. Вона була пихата і нахабна, поки я не поставила її на місце.

Я пояснила їй, що документи, які вона принесла, зовсім неправильні, а ще гірше, що вони можуть ввести в оману моє керівництво. Вона відкрила рота, та слів не вистачило.

Але після того, як я пояснила, що в цьому офісі не підвищують голос, вона затихла.

Дуже хотіла їй відплатити за глузування й приниження, які вона зі своїми подругами завдала мені, але не змогла.

Вирішила, що їй досить було приниження і великого апломбу.

Я щаслива, що не дозволила таким, як вона, себе зламати.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 − один =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

Її слова, які я почув не вчора, перевернули моє життя

Колись, у давні часи, під час, коли вечірні ліхтарі в маленькому містечку біля Полтави ніжно освічували старі бруківки, моє життя,...

З життя12 хвилин ago

Колишня дружина мого чоловіка псує мені життя – чи це нормально?

У маленькому містечку під Львовом, де плітки розносяться швидше за вітер, моє життя, що почалося з кохання, тепер сповнене тривоги...

З життя13 хвилин ago

Мама віддала все спадок брату — тепер я не відвідую її, і вона дивується

У маленькому містечку під Житомиром, де старі яблуневі сади шепочуть історії минулих часів, моє життя у 52 роки перетворилося на...

З життя17 хвилин ago

Брат отримав все спадок, і тепер я не навідую маму, а вона дивується

У маленькому містечку під Житомиром, де старі яблуневі сади шепочуть історії минулих літ, моє життя у 52 роки затьмарене зрадою,...

З життя35 хвилин ago

Як я опинилась у пастці: з невістки в рабиню

Ось я й у біду потрапила, розкажу вам — стала я рабинею у родині чоловіка. У глухому селі під Житомиром,...

З життя1 годину ago

Її слова, які я почув лише на наступний день, змінили моє життя

Не став тебе вчора розповідати, адже ти була страшно втомлена, — але її слова перевернули моє життя догори дригом. У...

З життя1 годину ago

Моя боротьба з невидимим ворогом: як мій колишній мучитель отруює моє існування

У маленькому містечку під Львовом, де плітки розносяться швидше за вітер, моє життя, яке почалося з кохання, тепер переповнене тривогою....

З життя2 години ago

Мама залишила все спадок брату — тепер я не відвідую її, і вона дивується

У маленькому містечку під Житомиром, де старі яблуневі сади зберігають спогади про минуле, моє життя в 52 роки затьмарене зрадою,...