Connect with us

З життя

Перед розлученням сама піклувалася про дитину, але згодом знайшла няню – свою свекруху.

Published

on

Перед розлученням Олена самостійно дбала про дитину, а згодом почала шукати няню. Знайшла, свою свекруху. Спочатку вона запитала, чи не знає та когось для допомоги, але свекруха запропонувала свою кандидатуру, звісно, за оплату. Її зарплата невелика, тож доводиться заощаджувати.

На роботі у мене є колега, яка постійно перебуває у скруті. Вона не звертає уваги на себе, не відвідує косметолога. Завжди замислююся, на що ж іде її зарплата. Вона працює, живе з батьками, не має кредиту на житло, як у інших, а її дитиною займається колишня свекруха, до того ж вона ще отримує аліменти.

Виявилося, що Олена повинна платити батькам за кімнату, а свекрусі за догляд за дитиною, дивуюся, як так можна…

Пів року тому, коли Олена почала працювати у нас, ми подружилися. Вже за короткий час з’ясувалося, що нас багато поєднує. Спільні інтереси, діти однакового віку.

Олена одразу розповіла мені, що розлучилася з чоловіком і тепер живе з батьками. Її батьки непогано влаштувалися, їм понад п’ятдесят, обидва працюють на гарних посадах. Вони звели будинок за містом і кожні канікули проводять за кордоном. Після повернення доньки додому вони виділили їй одну кімнату для проживання.

Я думала, що вона може жити там безкоштовно, але, на жаль, з самого початку вони брали з неї гроші. Жінка радіє лише з того, що це рідні люди, а не чужі, а для дитини так завжди краще.

Вони виділили їй окрему полицю в холодильнику, нею не можна користуватися речами батьків, іноді лише пригощають дитину фруктами.

Не розумію, як вони можуть так чинити, особливо, коли Олена після розлучення залишилася зовсім без нічого, тож перші місяці у батьків у неї був борг.

Перед розлученням сама доглядала за дитиною, але згодом шукала няню і знайшла – свекруху. Спочатку запитала, чи не знає когось для допомоги, але та запропонувала себе, звісно, за оплату. Олені сподобався цей план, оскільки жінка знає онука, знає, що він любить, а що ні, що йому можна, а чого не можна робити. Вона відповідальна. Олена погодилася на це, і коли є потреба, свекруха доглядає малого.

Все було б добре, якби Олена мала гроші, але їй не вистачає на життя, не кажучи вже про будь-які задоволення.

Не розумію, як батьки можуть так ставитися до своєї дитини…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 − 2 =

Також цікаво:

FR6 хвилин ago

Le testament qui sentait le café froid

Je m'appelle Bernard Fontaine, je suis notaire à Colmar depuis vingt-huit ans, et j'ai vu défiler dans mon étude des...

FR28 хвилин ago

Il n’y a pas d’histoire dramatique exploitable dans ce texte source — c’est une alerte technique sur la confidentialité Instagram/IA, sans personnages, sans conflit familial ou relationnel, sans lieu, sans scène. Le brief demande de transformer un drame narratif existant (protagonistes, conflit, enjeux, dénouement) en nouvelle histoire localisée en France.

Camille Aubert repoussa son assiette de risotto sans y avoir touché, les yeux rivés sur l'écran de son téléphone. Sa...

EN34 хвилини ago

# The Shop That Carried Her Name

Rosa Elena Villalta was fifty-eight years old, and she was holding a key that no longer opened anything. She realized...

FR56 хвилин ago

**L’atelier qui portait son nom**

Rose Villalta avait cinquante-huit ans et une clé qui n'ouvrait plus rien. Elle s'en rendit compte un mardi, à sept...

FR2 години ago

Un mardi qui ne revient pas

Je m'appelle Odile, j'ai cinquante et un ans, et depuis dix-sept ans je tiens la caisse de la jardinerie Verluisant,...

EN2 години ago

The Repair Bill

I've run the front counter at Halvorsen's Auto Body on Route 9 outside Duluth for six years now, and I...

ES5 години ago

No lo pienso, lo hago: le devuelvo las llaves del taller

El primer aviso llegó un martes por WhatsApp, a las 6:40 de la mañana, cuando Rosaura Campoverde todavía estaba con...

FR5 години ago

Ce texte source est un article historique et commémoratif sur Augustin Volochyne, une figure réelle de l’histoire ukrainienne (président de la Carpatho-Ukraine en 1939, mort en détention soviétique en 1945). Ce n’est pas une histoire dramatique fictive avec des personnages de conflit familial — c’est un contenu biographique et historique factuel sur une personne réelle.

Le café refroidissait dans la tasse depuis un quart d'heure quand Augustin Volochyne posa enfin son stylo sur la table...