Самотність: шість років втоми після розлуки

На душі у Тетяни не було спокійно. Вона вже шість років жила сама, відтоді як чоловік її залишив. Дочка рік тому вийшла заміж і переїхала до іншого міста.

Тетяні всього сорок два — чудовий вік для жінки. Друга молодість. Таня була гарною господинею і чудово готувала, її квашені огірки з помідорами всі вважали шедевром. Але для кого тепер ці огірки? На балконі стояли ряд банок, які нікому не потрібні.

«Не можна ж мені в самоті загубитися, така ж гарна!» — казала Тетяна подругам. А ті відповідали: «Звісно, ні! Шукай чоловіка! Повно самотніх чоловіків». Одна з них і порадила Тетяні агентство «Найкращий чоловік». Таня подумала, що це трохи дивно і смішно — звертатися до агентства. Але, з іншого боку, їй вже сорок два, і ця цифра тривожила. Старовинний дідусів годинник цокав на стіні, нагадуючи про минаючий час.

І Тетяна вирушила до агентства. Привітна пані в червоних окулярах сказала:
— У нас дійсно найкращі. Давайте разом подивимось у нашій базі, сідайте поруч!
— Красені вони усі, — усміхнулася Таня. — Але як зрозуміти, що це саме твій?
— Усе передбачено, — відповіла пані. — Ми даємо чоловіка на тиждень. Цього достатньо, щоб зрозуміти — твій чи ні? Що далі шукати чи зупинитися.
— Кого даєте?
— Чоловіка!
— Як це?
— Так! Тиждень він проживає з вами. Послухайте, ми тут не сором’язливі, одразу до справи беремося. А жодних маніяків і психів у нас немає.

І Таня раптом захопилася. Їй дуже сподобалася ця ідея. Разом з рудою дамою вони вибрали п’ять кандидатів. Таня заплатила невелику суму у гривнях і поспішила додому. Перший мав з’явитися вже сьогодні ввечері.
Таня одягнула зелену сукню — колір надії. І сережки з діамантами, які рідко діставала зі старої скриньки.
Дзень! — дзвінок у двері.
Таня спершу зазирнула у вічко. І побачила троянди. Вона навіть тихенько пискнула від радості. Відчинила двері. Чоловік був елегантний, так, як на фото.
Вони сіли за стіл, Таня все приготувала. Букет вона поставила в центр стола. Таня крадькома дивилася на приємного гостя і думала: «Усе! Інших і не треба. Цей!»
Почали їсти салат. Майбутній чоловік поморщився: «Чому так пересолено?». Таня зніяковіло усміхнулася, поставила йому запечену качку. Майбутній чоловік пожував шматочок: «Трохи жорсткувата…». Йому не сподобалося й усе інше. За клопотами Тетяна забула про головне — вино, яке вона так довго вибирала. Налила, сказала: «Ну, за знайомство!». Гість понюхав бокал, трохи відпив: «Якась дешевинка». Підвівся: «Ну, подивимося, що у тебе в хаті…»

Таня взяла букет, простягнула йому: «Троянди я зовсім не люблю. До побачення».
Ніччю Таня трохи поплакала, їй було прикро. Але попереду ще чотири зустрічі.
Другий кавалер з’явився наступного вечора. Увійшов впевнено: «Ну, привіт!». Від нього тягло горілкою. Таня запитала: «Уже десь зустріч нашу відзначив?» Той усміхнувся: «Ой, ну годі тобі! Слухай, телевізор є? Зараз матч починається. Динамо Київ — Шахтар. Поговоримо, та й усе обговоримо». Таня різко відповіла: «Телевізор вдома будеш дивитися».

Ніччю знову плакала на самоті.
Через день прийшов третій кандидат. Не красень, стара куртка, недоглянуті нігті. І черевики у грязі. Таня вже думала, як би чемно його повернути. Але все ж вирішила спершу нагодувати. Той їв жадібно, швидко і дуже вихваляв Таню. Вона навіть засоромилася. Вийняла соління. «Боже мій! — вигукнув негарний. — Це ж найкраще, що я їв у житті!»

Тут пробили бабусині годинники. Ненадійно вслухався: «Що це за скрегіт такий?». Він пройшов у кімнату, став на табуретку, оглянув годинники: «Зараз я їх швидко полагоджу! Є інструменти?»
І незабаром годинники вже били чітко і дзвінко, Тані було радісно чути такий ніжний звук. Вона подумала, що це знак. Не красивий і має стати її чоловіком. Усе у ньому добре, майстровий, а те, що черевики і нігті не дуже — дрібниці, відмиє, почистить. Крім того, він був третім, щасливим числом.
Тепер їм передбачалася ніч. Так, Таня до неї підготувалася, відвідала салон краси, постелила розкішну білизну з великими трояндами (адже вона їх дійсно любила). Коли Таня вийшла з ванної — її гість вже дрімав, просто так, не роздягаючись. Тані це не збентежило. Вона подивилася на сплячого з ніжністю: «Втомився, бідненький». І обережно лягла під ковдру поруч.

А потім почався кошмар. Цей майстер почав хропіти. Віртуозно, голосно, насичено. Таня накривала подушкою себе, потім його, потім перевертала сонне тіло — без сенсу. Вона не спала цілу ніч, вона страждала.
Уранці гість вийшов на кухню, де сиділа похмура Таня: «Ну що? Давай я з речами сюди вже ввечері?»

Таня похитала головою: «Ні, вибач. Ти гарний, але… Ні!»
Четвертий, бородатий, здавався Тані героєм старого доброго фільму про геологів. Вона навіть дозволила йому палити прямо на кухні. Бородань затягнувся, сказав: «Таню, тільки треба домовитися відразу. Я — чоловік вільний. Я люблю рибалку, люблю з друзями кудись виїхати. І не люблю, коли мені дзвонять і запитують — де ти, де ти? Добре?»
Таня дивилася, як він стрясає попіл у горщик з орхідеєю, запитала: «Може, ти ще й по бабам ходиш?» Бородань усміхнувся: «А що, ні? Я ж кажу — свобода! Це нормально для чоловіка».
Після нього Таня довго провітрювала кухню. Її боліла голова, вона відчувала, що дико втомилася, наче з неї вичерпали три літри крові. Вона навіть не стала мити посуд.

Уранці Таня відкрила очі, за шторами було сонячно, веселі горобчики цвірінькали. Таня раптом зрозуміла, як їй добре. Субота. Вона нікуди не поспішає, ніхто їй не заважає, ніхто не бурчить, не шарудить, не хропе. Посуд? Та вимие, коли захоче. Спокій і свобода.
І тут пролунав дзвінок: «Тетяно! Турбує агентство «Найкращий чоловік». У вас сьогодні ще один кандидат, пам’ятаєте? Він чудовий, цей вже точно ваш!»

Тетяна буквально закричала в трубку: «Викреслюйте мене! Видаляйте з бази! Більше нікого! Найкращий чоловік — той, якого немає!»
І з реготом розпахнула штори.